Місіонерство – сфера досить суперечлива. 

З одного боку Самим Господом нам-християнам заповідано «Ідіть, навчіть всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28:19). З іншого боку, місія деякими сприймається не як поширення вчення Христа, а як реклама або пропаганда.

Справді, в західному християнстві ми можемо бачити варіанти місіонерства, які, схоже, давно пішли від початкових християнських цілей. Адже якщо піклуватися тільки про залучення людей до церков, а не думати про те, як їх привести до Христа, то всі благії мети підуть прахом. Але що ж ми бачимо?

Чим тільки не намагаються людей заманити до церков на Заході: тут і концерти і покази мод і навіть пивні бари... Для когось це привід в черговий раз поговорити про «безбожний Захід», але давайте чесно подивимося на самих себе, хіба ми далеко пішли?

Звернемо увагу, наприклад, на місіонерство в Інтернеті. Зробити так, щоб проповідь була цікава молоді і, при цьому, не вийти за рамки, дуже важко. І не кожен місіонер з цим справляється.

Ми живемо в епоху, коли кількість переглядів, лайки і коментарі стають для багатьох мало не самоціллю і церковні блогери теж не чужі цієї пошесті. Хтось, наприклад, намагається «проповідувати» в найдивніших місцях. Взяти хоча б таку, м'яко кажучи, суперечливу соцмережу, як «Тік Ток». Суть цієї мережі в тому, щоб користувач, аж ніяк не обтяжуючи свій мозок, безперервно гортав і переглядав короткі розважальні відео. Згодом, мозок користувача взагалі перестає реагувати на будь-який контент, який триває більше хвилини, а якщо він ще й змушує задуматися, то його негайно перегортають заради чергового «приколу». І ось сюди-то намагаються виходити з проповіддю деякі священики…

Зрозуміло, в «Тік Ток» можна легко набрати мільйони переглядів, але потрібно розуміти, що ці перегляди не дадуть залученості і який-небудь батюшка зі своїм роликом, в кращому випадку стане черговим «мемом», на який будуть реагувати приблизно так: «подивися, який прикольний піп». Але не більше. І це дуже сумно.

Ми не повинні під приводом «місіонерства» ставати клоунами у незрілих розумом школярів. Ми не повинні розмінювати на мідяки те золото, яке отримали від Христа через апостолів і багато поколінь наших християнських предків.

Кожному сучасному місіонеру варто постійно себе питати: наскільки адекватно, корисно і потрібно те, що я роблю і чи не є метою моєї діяльності сьогохвилинна популярність.

Записала Наталя Горошкова