Війна швидкою не буває. Після неї роками триває жага реваншу з боку переможених, яка передається в народі на генному рівні. 

Війна завжди веде до знемоги і виснаження економік, ідеології, втрат територій, а головне – людських життів і доль.

Нам потрібно бути вкрай акуратними в думках і словах. Історія початку загоряння будь-якого конфлікту і переходу його з холодної фази в гарячу часто вказує на те, що обидві сторони всерйоз не розглядали можливість конфлікту. Начебто, планували одне, але щось пішло не за планом. Війна – це не «плейстейшен».

Людина і так вкрай вразлива, а війна дає «зелене світло» на прояв часто звіриних, антилюдських, в християнському розумінні, проявів і емоцій. Ненависть до ворога, нещадність, підступність, хитрість, брехня, жага помсти – необхідні на війні якості і властивості. 

Одна із заповідей блаженства говорить: «миротворці синами Божими нарікуться». Людина повинна тримати це в пам'яті, в свідомості.
Якщо чинити як миротворець у будь-яких конфліктах – загальне напруження ненависті зменшиться.

Людство – це живий організм. Якщо болить в одному місці – в іншому віддається. Якщо десь гинуть люди, цей біль відгукується у всіх частинах великого організму під назвою людство. Хочемо ми цього чи не хочемо. Такий закон.

Будь-який конфлікт потрібно починати гасити, перш за все, всередині себе. Загасити пожежу ненависті і злоби, всіх тих детонаторів, які здатні зробити процес некерованим, які здатні привести в дію «пекельну машинку» з непрогнозованими наслідками.

Чим далі від нас покоління, що пережило горе війни, тим легковажніше ми, хто війну не бачив.

Але ж досить згадати людям мого покоління розповіді дідусів і бабусь про те, що немає нічого важливішого за мирне неба над головою.

На жаль, сьогодні лунають постріли і гинуть люди на нашій землі. Війна безжально продовжує збирати свій урожай. Знову і знову пролита братська кров волає до неба…

Будемо ж берегти і стерегти мир, перш за все, всередині себе. Пильно охороняти синє небо своєї душі, щоб наше спільне небо не затягнуло хмарами ненависті.

Записала Наталя Горошкова