«Що було, те й буде; і що робилося, те й робитиметься, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: “дивися, ось це новеˮ; але це було вже в віках, що були перед нами» (Еккл. 1:9–10).

Чи не правда, які мудрі й втішні слова з Книги Еклезіаста. Прості істини і водночас великі.

Людина схильна сприймати будь-який виклик як щось, що випало виключно на її частку. Вона журиться над своєю гіркою долею, кляне час, коли живе, ідеалізує минуле.

Але нам каже автор Книги, що все не нове і вже колись було: немає нічого нового під сонцем. І як циклічна історія, так само періодично повторюється все і в людських долях: «це було вже у століттях, що були раніше за нас». Вічний кругообіг всесвіту та людини.

Розуміння того, що наш час не найжахливіший, а подібні випробування вже випадали на долю людей сто, тисячу років тому, полегшує подолання труднощів, а віра наповнює їх змістом.

Так, змінюється форма подій, дій, з'являється інша «обгортка», але суть залишається колишньою, вона вміщається у двох пунктах: «світ весь у злі лежить», як у важкій хворобі, і «вси люди в омані пребувають».

Ці два постулати слід пам'ятати, але не з тим, щоб вони нас зруйнували або привели до відчаю. Їх варто пам'ятати хоча б для того, щоби нікого і ніщо не ідеалізувати. Ані людей, ані час, ані систему, ані державу. Слід уникати емоцій і берегти тверезість, вчитися відрізняти брехню від правди, під хоч би яким соусом її подавали.

Світ, зрозуміло, не зацікавлений у тому, щоб говорити нам правду, отже, шукати її треба понад світом, понад тимчасових, мінливих джерел, що підлаштовуються під ситуацію – у вічних і непорушних. Таким є Писання, де кожне слово є істинним, живим, актуальним, мудрим і втішним. Немає і не буде інших ресурсів, яким можна було б безперечно довіряти.

Ворог роду людського «віртуозно» змішує правду з брехнею, щоб заплутати людину остаточно. Власними силами неможливо протистояти такій диявольській витонченості та заплутаності. Тому надзвичайно важливо постійно, щохвилини шукати Бога, волати до Його допомоги у всьому і завжди – і тоді Він з Своєї милості розплющить нам очі і ми побачимо те, що не бачать сліпці, і почуємо те, що закрите від глухих сердець. Таке прозріння можливе лише у Богові.

Записала Наталя Горошкова