Митр. Антоній (Паканич) про те, як правильно завершити Великий піст

Великий піст підійшов до свого завершення. Страсна седмиця – останній етап на шляху до Великодньої радості. Але давайте запитаємо себе, чи правильно ми проходимо цей заключний передпасхальний етап?

Для того, хто зосередив свою увагу на гастрономічній стороні посту, Страсна седмиця часто сприймається в якості «останнього ривка» перед моментом, коли «можна буде їсти все». І найсвятіші, найважливіші дні, які максимально варто було б провести в молитовному зосередженні, затьмарюються суєтою.

Вже закуповується величезна кількість продуктів, мало не з Страсної П'ятниці, а де і раніше, починається готування різних скоромних страв. У самі молитовні, скорботні дні, будинок наповнюється спокусливими запахами страв, що готуються. Де вже тут до молитви?

Хтось виправдовує себе тим, що підготовка до свята «це святе». Справді, немає нічого гріховного в тому, щоб після днів самообмеження порадувати себе і близьких смачним столом.

Але біда, коли це стає самоціллю. Часом сумно дивитися, коли Свята Пасха, це Свят Свято і Торжество з Торжеств, перетворюється в свято плоті. Зазвичай після таких бурхливих застіль і зайвих узливань виходить так, що шлунок повний, а душа порожня.

І в пості, і в розговінні важлива міра. Так само і в самій підготовці до свята.

Часом здається, що гідно пройти Великий піст дуже важко. Але часто набагато важче гідно вийти з нього. Звичайно, і радісний великодній стіл і веселе спілкування близьких після світлої пасхальної Літургії — все це повинно бути. Але наскільки все це прекрасніше, коли не втрачено молитовне єднання з Господом. Коли світлу Великодню радість не застить смакота і пияцтво. І це ми не говоримо зараз про те, наскільки шкідливо для здоров'я об'їдатися після багатьох тижнів стриманості в їжі...

Ну а зараз на самому початку Страсної седмиці, хочу побажати всім православним християнам, не втратити молитовність, не втратити любові до ближніх, не втратити тверезомислення. І тоді Господь не залишить нас своїми милостями.

Записала Наталя Горошкова

Социальные комментарии Cackle