Митр. Антоній (Паканич): Навіщо молитися за покійних

Коли вмирають наші близькі, здається, що ми вже ніколи не зможемо з ними поговорити. Але є особливий спосіб спілкування, який поєднує живих і померлих більше, ніж усі слова – молитва.

Насправді це найчистіший, найсвітліший вид спілкування. Адже в земному недосконалому житті навіть між людьми, що люблять одне одного, може бути непорозуміння, а часом і образи, і сварки.

Молячись же про своїх близьких, що пішли, ми через Бога входимо в особливий контакт з ними. І тут важлива не лише словесна молитва, а й діяльна молитва – здійснення благих справ заради наших рідних.

Хтось здивується: яке відношення до померлих людей можуть мати добрі справи, які роблять за них живі? Але тут все дуже просто: адже всьому, що ми робимо в житті (у тому числі й доброму), ми навчилися саме від наших рідних та близьких. Отже, наші добрі справи – це відсвіт їх добрих справ.

Так ми несемо світло, яке нам передали наші предки, і передаємо його нашим нащадкам, близьким, друзям, навіть зовсім незнайомим людям. Усі ми – і живі, і померлі – з'єднані цими нитками молитви та добрих діл. І найголовніше, що цими ж нитками ми всі пов'язані з Господом.

Цей зв'язок тягнеться набагато далі за людей, яких ми знали особисто. Через молитву і справи любові ми також пов'язані з усім своїм родом, навіть з тими далекими предками, яких ми не просто не пам'ятаємо, а й зовсім не знаємо і ніколи не знали. Кожен з них відчуває на собі наслідки наших молитов та добрих справ.

І навіть більше. Ми можемо мати і зворотний зв'язок з нашими благочестивими предками: якщо вони удостоїлися за своє праведне життя особливої долі від Бога, то вони також біля престолу Господнього моляться за нас.

Так само молитвою і благочестям ми пов'язані і з нашими духовними родичами – святими, на честь яких ми названі, в чий день народилися чи до кого відчуваємо найбільшу любов. Адже Церква Христова не якась земна організація, вона нескінченна і поєднує земне та небесне, живих та померлих, родичів по крові та родичів за духом.

Цей святий зв'язок – запорука нашого майбутнього життя, «життя майбутнього віку», як кажуть у Символі віри. Головне – вести гідне християнське життя, щоб не втратити, не розірвати цей зв'язок, не втратити вічне єднання з нашими близькими у Христі. 

Записала Наталя Горошкова

Социальные комментарии Cackle