Чому важливо уникати нарікання.

Попри складну ситуацію, в якій ми опинилися, важливо вберегти себе від страшного гріха – нарікання на Бога.

Цей гріх підступно й тонко, немов змій, уповзає в душу й окільцьовує її. Наша віра в Господа ґрунтується на переконанні, що все, що надсилається в наше життя, попущено вищими силами. І завдання християнина покоритися та прийняти Волю Божу.

Прп. Силуан Афонський заповідав: хто хоче спастися, той має, незважаючи ні на що, дякувати Всевишньому словами: «Слава тобі, Боже наш, слава тобі, Боже наш, слава тобі, Боже наш!» У цій ніби на погляд наївній пораді полягає вищий сенс відносин людини і Бога. Без цілковитої довіри Творцеві та Його Волі неможливе спасіння.

Сьогодні перевіряється наша віра, як колись перевірялася віра Йова Багатостраждального, який позбувся всього в одну мить. І якщо ми віритимемо Йому, то Він нас не осоромить. Господь знає, як кожного вести до спасіння.

Життєвий вир захоплює нас у свої сталеві клешні, і нам ніколи подумати про головні речі у своєму житті, ніколи перевести дух. Людина метушиться між справами, закупами, намагається відповідати нав’язаним стандартам. І лише коли її висмикують із цього запаморочливого бігу, вона зупиняється й замислюється: куди ж я біжу? Зайве та наносне відпадає. Лишається тільки справжнє.

Людина слабка і немічна. Своєю волею вона не може зупинити гонитву, та й нічого доброго і спасительного вона, по суті, зробити сама не здатна. Все добре та світле походить від Бога, Божественної присутності в нашому житті. І від того, як глибоко ми впускаємо в наше життя Його, стає можливим максимально повно реалізуватися й розкритися всьому, що в нас закладено – за образом і подобою.

Господь нині, як і раніше, з нами. Тому не зневіряймося, а зміцнюймося у вірі!