Останки знайдено під час реставраційних робіт у монастирі.

Останки десяти ченців, священиків і трудників обителі виявлено під час реставраційних робіт у стародавньому сербському монастирі Святого Миколая Рмань, що в селі Мартін-Брід (Федерація Боснія і Герцеговина). Серед них і мощі відомого священика-мученика Цвіє Зорича, повідомляється на сайті Біхачесько-Петровацької єпархії Сербської Православної Церкви.

5 квітня 2022 року єпископ Біхачсько-Петровацький і Рманський Сергій у присутності духовенства помістив мощі святих мучеників Рманських у спеціально виготовлений ковчег. Після цього була відправлена панахида за духовенством і ченцями, «чиї кістки були буквально вбудовані в фундамент священної обителі та зберігали його у важкі та бурхливі часи». Відтепер мощі спочиватимуть у монастирі.

Промислительним у єпархії вважають той факт, що випадкове відкриття відбулося саме в ці дні, коли Рмань – православна перлина, розташована в Боснії біля злиття річок Унца і Уна, – переживає своє «найбільше відродження».

«Мощі мучеників Рманських є свідченням довгого, протягом століть, існування цієї священної обителі», – заявили в єпархії та нагадали, що про монастир Рмань та його значення на початку ХХ століття писав видатний сербський письменник і філолог Сіма Томич.

Більшість останків було знайдено біля фундаменту монастирського храму Святого Миколая Чудотворця та перед західними вхідними дверима, де виявлено мощі священика Зорича, який жив у середині XIX століття. За доброчесне життя у народі його називали ченцем. Сіма Томич у своїх записах про цю обитель повідомляв, що могила священика була «поруч із монастирем», а сам він помер від перенапруги, коли ніс на собі місцевого володаря Тахір-бея Куленовича. Жорстокість бея щодо православних задокументована у мемуарах англійського археолога Джона Артура Еванса, який відвідав Боснійську Країну 1875 року. Він згадує, що Куленович знущався над настоятелем Рманського монастиря, особливо – на великі християнські свята, сідав на нього верхи і змушував нести в гору.

Монастир Рмань у Мартін-Броді зведений 1443 року як задушбина (побудований «за душу) Катарини Бранкович, і з тих пір залишається духовним центром сербського народу у Верхньому Поунні. Понад століття тут була кафедра Дабробоснійських митрополитів. Протягом свого існування монастир багато разів поділяв долю народу, якому належить. Під час османського ярма його декілька разів розоряли, а останнє велике розорення він пережив 1944 року, коли нацисти повністю зруйнували монастир бомбардуваннями, підозрюючи, що в ньому знаходиться партизанський госпіталь. Насилу обитель відновили ​​у 80-ті роки ХХ століття, але під час останньої війни вона була пограбована і сильно постраждала від хорватських військ. 2001 року монастир був заново відбудований і освячений.