Про гріхи, що мають відношення і до особистого життя, і до суспільства.

Протягом Великого посту ми будемо багато разів читати і чути слова молитви святого Єфрема Сиріна «Господи і Владико життя мого». Ось перша частина цієї молитви – та, про яку кожному з нас слід особливо подумати: «Господи і Владико життя мого, духа неробства, зневіри, владолюбства і марноослів'я не дай мені».

З першого погляду ця молитва здається дуже особистою, в ній нічого не сказано про інших. Лише про самих себе, про свій внутрішній світ ми молимося, і в якомусь сенсі ця центральність власної особистості суперечить всьому християнству. Саме безбожний світогляд передбачає, що людина – в центрі буття, все до неї, і від неї, і заради неї; і раптом у словах подвижника, аскета ми не знаходимо жодного слова про інших – лише про самих себе.

«Господи і Владико життя мого, духа неробства... не дай мені», – молимося ми про те, щоб Господь урятував нас від неробства, тобто беззмістовного проведення часу. Дійсно, виникає питання: «А яке відношення це має до інших? Бездіяльно я проводжу свій час чи зайнятий чимось – це стосується лише мене самого». Але подібний погляд дуже помилковий. Як вакуум не може залишатися вакуумом, а при першій нагоді заповнюється навколишньою речовиною, будь то вода чи повітря, так і неробство негайно заповнюється думками, а часто і справами. Якщо людина позбавлена ​​активності – професійної, трудової або якоїсь іншої, – то її особисте життя наповнюється найнебезпечнішим змістом, її внутрішнє «я» стає відкритим для впливу гріха. І коли ми говоримо «дух неробства, Господи, прожени від нас», ми просимо Його про те, щоб ми не залишалися один на один із навколишнім світом: «наповни наше життя чимось більшим, ніж турбота про самих себе». Адже якщо ми тільки про самих себе дбаємо, то все закінчиться шкодою для тіла і загибеллю душі.

Молитва «Господи і Владико життя мого, духа неробства... не дай мені» змушує нас замислитися над тим, що будь-яка неробство є величезною небезпекою для духовного життя самої людини і оточуючих її людей. Коли ми молимося словами святого Єфрема Сиріна і просимо у Господа позбавити нас від неробства, ми просимо Його позбавити від порожнечі, яка може бути заповнена тим самим гріхом, який і губить душу людини.

Зневіра. Знову-таки виникає питання: «А кому яка справа до мого смутку? Це що, має відношення до інших? Це моя особиста справа». Так чому святий Єфрем Сирін говорить про необхідність подолати зневіру? Та тому що смуток дуже небезпечний, оскільки послаблює волю людини, послаблює опір тому поганому, що її оточує і що в ній самій гніздиться. Засмучена людина сама собі крила підрізає, вона не може злетіти, у неї немає внутрішніх сил ні для боротьби, ні для руху вперед і вгору, ця людина майже гине. Але крім того, що це так небезпечно для особистості, це небезпечно і для оточуючих: «Як з ним важко! Він свій внутрішній важкий стан виплескує назовні і захоплює цим станом мене». Таких людей цураються на роботі, в будь-якому колективі.

Владолюбство. Це прагнення влади, це бажання мати владу. Хтось скаже: «А що тут поганого? Поганий той солдат, який не хоче стати генералом». Якщо людина відчуває в собі сили, чому ж її прагнення до влади є гріховним? На це питання існує проста відповідь. Прагнення влади – це не лише любов до влади, але це і жадоба влади, це прагнення досягти влади, часом за всяку ціну, а досягнувши, утримати цю владу – знову за всяку ціну. У боротьбі за владу, в прагненні до влади люди нерідко застосовують гріховні засоби, і прагнення влади стає гріхом, тому що пов'язано з багатьма гріховними діями, спрямованими на те, щоб цю пристрасть задовольнити.

Пустослів'я, порожні слова, які ми вимовляємо. Якщо виміряти відсоток порожніх слів у нашій мові, то він переважатиме над словами, що несуть зміст, особливо коли ми відпочиваємо, коли ми не обтяжені турботами, коли ми не перебуваємо під вагою професійної відповідальності або коли ми не вчимося, не перебуваємо в процесі навчання. Відсоток порожніх слів дуже великий у нашому побуті. А що таке марнослів'я? Це сигнали порожні, беззмістовні, які ми звертаємо назовні. Кожен знає, як при цьому перенапружується нервова система: пробувши у веселій компанії, де весь вечір, а то і ніч говорили порожні слова, розповідали анекдоти, людина відчуває себе жахливо втомленою. Ніякої фізичної роботи не виконував, мішків із вантажем не тягав, найскладніших завдань не вирішував, а втомився – від порожніх слів. Тому що кожне слово, яке ми вимовляємо, – це витрата нашої внутрішньої енергії, наших сил, і коли ми марнословимо, коли ми витрачаємо свою енергію на повітря, в порожнечу, ми наносимо собі дуже велику духовну і навіть фізичну шкоду.

«Дух неробства, зневіри, владолюбства і марнослів'я» – ці слова мають безпосереднє відношення і до нашого особистого життя, і до наших взаємин із суспільством. У одного ці відносини мають величезні масштаби, в іншого великі, у третього дещо менші, а у когось зовсім малі, в межах сім'ї або кола сусідів по квартирі чи будинку, – врешті-решт, не масштаб тут має значення, а сам факт спілкування з іншими людьми. І в цьому спілкуванні ми не повинні вживати порожніх слів, бо дух неробства спустошує людину, послаблює її сили і, звичайно, перешкоджає її спасінню.

Духа неробства, Господи, не дай нам! Амінь.

Вітаю всіх вас, браття, з першою Літургією Передосвячених Дарів. Будемо причащатися якомога частіше в дні Святої Чотиридесятниці. Будемо готувати себе до сповіді, будемо намагатися аналізувати своє життя, свої вчинки, свої думки, свої справи. Відчуваючи докори сумління, будемо неодмінно каятися в усьому тому, що ці докори провокує, перед священиком, хрестом і Євангелієм, очищаючи нашу душу, зміцнюючи наші духовні й фізичні сили, які особливо потребують зміцнення тоді, коли ми стикаємося із зовнішнім світом, коли проходимо через скорботи, випробування і спокуси. І хай допоможе нам Господь саме так мислити і діяти протягом усіх днів Святої Чотиридесятниці. Амінь.

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі КИРИЛ

Середа першої седмиці Великого посту 2021 року

Патриархія.Ru