Їм дорікають, що збирають на годування не тільки бідних, але й «відходи суспільства»: безхатченків, пияків… Але невже це не люди? Що зробив би Господь? Нагодував би голодного, правда ж? Так і вони намагаються робити.

Майже 200 тижнів волонтери та парафіяни Покровського храму м. Борислав Львівської області годують нужденних, пенсіонерів і безхатьків. Не дивлячись на вік, стать, національність людей, які приходять за безкоштовним обідом, віруючі Львівської єпархії Української Православної Церкви простягають руку допомоги та добра тим, хто цього насправді потребує.

За словами клірика храму протоієрея Діонісія Буренка, на перше безкоштовне годування прийшла одна людина, хоча їжа з кількох страв готувалася у великій кількості. Згодом про добру ініціативу парафіян Покровського храму через «сарафанне радіо» дізналися інші люди, які опинилися в скрутному становищі: через два тижні прийшло 12 осіб, за місяць – 30. Тепер за безкоштовним обідом щонеділі звертається 55-65 людей.

На допомогу православним волонтерам із Борислава приходять не тільки небайдужі люди, до благодійного годування залучається навіть місцевий малий і середній бізнес: наприклад, фешенебельний ресторан, у якому не тільки допомагають волонтерам продуктами, але й навіть інколи самі готують гарячі обіди для нужденних.

Протоієрей Діонісій Буренко, клірик Покровського храму м. Борислав

Серед волонтерів, які організовують і роздають їжу малозабезпеченим, не тільки парафіяни Покровського храму. Щонеділі о другій годині на автостанції міста серед православних вірян вишукуються волонтери з місцевої адміністрації і навіть ті, хто сам нещодавно приходив за безкоштовним обідом, коли біда постукалася в двері. Людина змогла вибратися зі скрути й прийшла на допомогу тим, хто колись простягнув їй руку.

І нужденні йдуть за цією допомогою, за цією часточкою добра. Йдуть безхатченки, пенсіонери та всі, хто не в змозі «звести кінці з кінцями». Черга з людей довга, але всі вони приходять у неділю на автостанцію як до останнього острівка надії. Вони напевно знають: їх не покинули. Навіть такі, як зараз, вони комусь потрібні.

«Колишній учень приносить своїй вчительці, яка потрапила в скруту, особливу порцію, адже вона його колись вивчила. Дивлячись на це, сльози на очі навертаються.

Нам дорікають, що ми збираємо на годування не тільки бідних, але й безхатченків, пияків, людей ромської національності та інші “відходи суспільства”. Але скажіть мені, будь ласка, невже це не люди? Від них всі відвернулися. Кожен із нас, християн, покликаний надавати гарний приклад, змушувати людей замислитися, що зробив би Господь на моєму місці? Напевно, б нагодував голодного. Правда ж? Так і ми намагаємось робити.

Мета нашої діяльності проста – нагадати людям, що є Бог. Ми нікого не примушуємо йти до церкви. Ми просто хочемо зробити добру справу. Адже Господь наш Іісус Христос нікого не переконував. Він зцілював хворого та відпускав його: «Іди і більше не гріши». Так і ми намагаємось робити: не кради, не лжесвідчуй, не порушуй заповіді Божі. Хочеш їсти? Ми тебе нагодуємо! Тільки не роби нічого поганого. Ось це і є наша мотивація.

На жаль, я не знаю, чи буде це шляхом до храму. Є люди, які раніше отримували нашу допомогу, а тепер вже самі нам допомагають. Це говорить про те, що ми на вірному шляху. Ми допомогли людині, яка на опинилася в скруті, а тепер ця людина приходить на допомогу іншим нужденним. Такий собі круговорот добра у Всесвіті», – каже отець Діонісій.

Слід зауважити, що православні волонтери Борислава здійснюють свою добру справу з дотриманням всіх карантинних умов: людей, які прийшли по безкоштовну їжу, шикують у рядочок з дистанцією, обробляють всім руки антисептиком, намагаються роздати їм маски. Та й самі нужденні намагаються зорганізуватися. Вони розуміють, що про них піклуються, їх поважають.

Окрім безкоштовних обідів для нужденних, храм Покровський храм піклується про їжу духовну для всіх, хто бажає почути й зрозуміти слово Боже. Для цього регулярно випускається безкоштовна газета «Слово Віри». Незважаючи на важкий економічний стан в країні, вік «цифри» та інтернету, друковану православну газету жителі Борислава чекають з нетерпінням.

«Жодні комп’ютери не замінять запах паперу. Той, хто любить читати, мене зрозуміє. Листоноші розносять нашу газету всім: і віруючим, і невіруючим. У газеті є номер мого телефону, і мені телефонують люди знайомі, незнайомі, навіть з інших конфесій, щоби спитати, посперечатися, уточнити.

Наша газета не має якоїсь однієї теми, вона просто й зрозуміло написана. Звичайній людині важко зрозуміти всі специфічні богословські терміни, а вона хоче усвідомити, можливо отримати слова втіхи, слова підтримки, слова навчання. Розтлумачуємо, ділимося досвідом, пояснюємо», – розповідає отець Діонісій про цей напрямок духовного опікування.

Протоієрей Діонісій Буренко: «Жодні комп’ютери не замінять запах паперу. Той, хто любить читати, мене зрозуміє»

Окрім того, священик веде радіопрограму «Божа нивка» для дітей міста, де доступною зрозумілою мовою розповідає про Старий Заповіт і Новий Заповіт.  

«Вже 8 місяців щотижня записується ця православна програма на радіо для дітей. Вона складається із 2-х частин: морально-повчальна. Ми розбираємо якісь заповіді, чесноти, молитву «Отче наш» та інше, а після цього намагаємось завершити все цікавою історією. Це розповіді, оповідання Сухомлинського або інших сучасних авторів.

Радіо – це не спілкування віч-на-віч, тому ми не були впевнені, що слухачам цікаво те, що ми готуємо й розповідаємо, але редактори сказали, що наша програма користується популярністю, кількість слухачів зростає і просили продовжувати.

Такими шляхами і несемо людям духовну їжу», – підсумував отець Діонісій.

Не можна не погодитися, що, в певному сенсі духовна їжа – те, що надає негайний та довгостроковий вплив на особистість людини, отже, на все її життя. Нести в душі Господа, дослухатися Церкви, наповнюватися вірою можна у будь-який спосіб, головне – не помилитися на цьому шляху.

Спілкувалася Олена Сухиніна

Дивіться також сюжет каналу «ВИТРАЖИ: о вере в красках»: Зігрівати тіла і душі. Благодійні обіди, газети та радіопрограма для дітей