Іподиякон Нектарій Янгстон розповів про чудо з благословення духівника.

Чудесним чином зцілився від прогресуючої сліпоти іподиякон Нектарій Янгстон, хранитель мироточивої «Гавайської» Іверської ікони Пресвятої Богородиці. Розповідь про це опублікував офіційний сайт Руської Православної Церкви Закордоном.

Брат Нектарій служить головним регентом парафії Місії Іверської ікони Пресвятої Богородиці у Гонолулу, штат Гавайї, США. Своє служіння Місії він почав у п'ятнадцятирічному віці й продовжує вже 25 років. Під час подорожі з Іверської іконою по Сполучених Штатах і Канаді у жовтні й листопаді 2018 року, церковнослужитель захворів на пневмонію, але відмовився достроково завершити своє паломництво. Додому він повернувся вже дуже хворим.

На тлі прийому стероїдних препаратів у Нектарія сильно підвищився рівень цукру в крові. У січні 2019 року чоловік пережив діабетичний криз, після чого практично осліп на ліве око і почав втрачати зір у правому оці. Втрата зору вплинула на якість життя іподиякона Нектарія: він потребував сторонньої допомоги, йому стало важко служити на криласі, а також зачитувати імена та молитовні прохання тисяч віруючих перед чудотворною Іверської іконою, що він робив 12 років щодня, починаючи з 3-х годин ранку.

Дізнавшись про хворобу Нектарія, безліч людей почали молитися за його одужання. Молебні правилися на Афоні, в Єрусалимі, Києво-Печерській та Почаївській лаврах, по всій Росії, Грузії, Румунії, Греції, у США, Канаді та інших країнах. Після багатотижневих молитов і прохань сталося чудо, про яке Нектарій розповів після благословення свого духовного отця.

«Ввечері 24 лютого мій стан значно погіршився. Стрімкі перепади мого зору викликали в мене болючі мігрені... Тієї ночі я ліг спати і спав усю ніч. Я би не посмів переказати, що сталося далі, але мій духовний отець сказав, що «я повинен розповісти усе, що зі мною сталося». Мені наснилося, що я сиджу в кімнаті й читаю книгу, а праворуч від мене сиділа юна Діва, Яка, посміхаючись, дивилася на мене. Руки у Неї були на колінах. Це була Пресвята Богородиця. Я глянув на Неї, і Вона посміхнулася. Я ж відчув, що на моєму обличчі теж з'явилася посмішка. Повний і досконалий мир панував навколо. І відразу після цього я прокинувся. Це було все, що я бачив. Не більше не менше. Тільки мир, що панує навколо.

Я інстинктивно потягнувся до мого телефону, який стояв на зарядці у той час, і глянув на час. Було рано. Я потім зрозумів, що я не надів окуляри і відразу потягнувся за ними. Але потім я раптом усвідомив, що щось змінилося. Я міг бачити все, буквально все... без окулярів! У якомусь шоці я схопив мою Біблію і, відкривши її, зміг чудово бачити уривок перед моїми очима, а саме Друге Послання до Коринфян (5:7): "Бо ми ходимо вірою, а не видінням". За Божим промислом, я відкрив Біблію саме на цій сторінці! Я встав, побіг до каплиці, де зараз зберігається свята Іверська Ікона (у нас ще немає храму, відкритого для всіх). Я глянув на лик Пресвятої Богородиці. Мир. Тільки... Мир», – поділився пережитим іподиякон Нектарій.

Зцілення гавайського церковнослужителя сталося 25 лютого (12 лютого за старим стилем) – у свято чудотворної Іверської ікони Пресвятої Богородиці. З цього дня гострота зору в обох очах Нектарія стабілізувалася. І хоча цукор у його крові все ще високий, окуліст визнала подію чудом: «Я не можу цього пояснити, – сказала лікар Нектарію, – але в очах у вас не залишилося і сліду діабету».

Сам Нектарій Янгстон робить із того, що сталося, такий висновок: «Я розумію, що Господь попустив мені пройти через це випробування для покращення моєї душі та зміцнення моєї надії на Його Пресвяту Благодать. Господь благ. Щоби не трапилося у житті, це єдине, що дійсно важливо... Наші труднощі, фізичні, пов'язані зі станом здоров'я, уявні, навіть фінансові, словом, якими б вони не були, повинні привести нас ближче до Бога, не віддалити нас від Нього... Які б складнощі ви не відчували у своєму житті, це практичний момент щодо будівництва нашого «християнського характеру»... Милістю Божою, ми, православні християни, володіємо дорогоцінним даром, який далеко не всі мають у цьому світі – істиною. Тож нехай ніколи ми не сміємо відмовитися від того, що у нас є, нехай же ніколи ми не будемо коливатися в нашій істини, збережімо ж її для тих, хто прийде після нас!»