Не здійснювати, якщо сталося – каятися, і знову не здійснювати.

Блуд – тяжкий гріх

Начебто, зрозуміла християнська істина, а її серйозність повсюдно зневажається. Дійсно, складно людині боротися з собою, тим більше, коли здається, що голосом серця говорить пристрасть. Блуд (до нього ж віднесемо і перелюб) на першу пробу солодкий, але гіркий в своїх плодах. Суспільна свідомість перекрутилася настільки, що дошлюбні зв'язки, зради і розлучення стали якоюсь, нехай і сумною нормою. Проблема в тому, що блудом людина грішить проти власного тіла, яке є Божий храм. Мало-мальськи вибудуване духовне життя руйнується дощенту, якщо ж скоєно акт зради (перелюбства), то це ставить під серйозний удар і сам шлюб, і замість міцного зв'язку між подружжям виникає глуха стіна. Найменше в питаннях, що стосуються блудних зв'язків варто слухати так звану «громадську думку», яка запросто підведе під монастир, як це сталося з преподобною Феодорою.

Трагедія святої полягала в тому, що на неї, красиву заміжню жінку, поклав око один багатий чоловік. У пошуках шляху до серця Феодори він йде на хитрість і підсилає до неї звідницю, яка переконує даму, яка ще не здалася в обійми гріха, але мучиться сумнівами: вночі Бог гріха не бачить! Аргумент, що називається, «зайшов», і Феодора зважилася на зраду. Природно, солодкий на початку, гріх став гірким в продовженні. Розуміючи, що серйозно помилилася, Феодора пішла до ігумені, в бесіді з якою в стінах обителі чітко відчула, який важкий гріх зробила.

Спокута – можлива

Накладати на себе руки не варто (цей гріх вже не спокутуєш), а ось взяти курс на покаяння варто. Бог милостивий ,і Він прекрасно розуміє (набагато краще нас, занепалих і злих), що ми заслуговуємо поблажливості. Але прощення викуповується сльозами і потом, а не легкими словами. Навіть ще в недалекому минулому за блудні гріхи призначалася покута, іноді досить серйозна. Наш світ змінився, і священики частіше сходять до людської немочі (хоча є і ті, хто запитує по всій строгості закону), проте, пояснюючи людям, що гріх серйозний, і він вимагає покаяння. З одного боку, не потрібно впадати у відчай, усвідомивши, «що ж ми накоїли!». З іншого – не потрібно легковажно думати, що нічого страшного не сталося, і взагалі, «сходжу на сповідь і все буде нормально». Потрібно усвідомити гріх, покаятися, подумати, що ж сталося, що всередині дозріло рішення піти на духовний злочин. І якось почати налагоджувати своє спілкування з Богом. Молитися частіше, в монастир їздити іноді.

Преподобна Феодора, правда, не просто пішла в монастир, а вирішила там залишитися. Унікальність випадку святої полягає в тому, що вона прийшла в чоловічу обитель під виглядом чоловіка, зуміла зберегти цю таємницю до самої смерті, а в святій кіновії проявила себе набагато ревніше в пості і молитві, ніж багато представників сильної половини людства. Покаяння преподобної, яка усвідомила тяжкість гріха перелюбу було настільки сильним, що не просто дозволило здобути святість і повагу братії, а й дар чудотворень.

Бігайте блуду, готуйтеся до спокус

Зробивши гріх, усвідомивши його, розкаявшись, природно, потрібно зробити і відповідні висновки. Головний – не повторювати помилок і докласти максимум уваги до себе, тому що ворог роду людського хитрий, і обов'язково спробує знову зірвати вас у прірву після відновлення. Загалом, це знайома багатьом християнам історія: згрішив-покаявся-відновився... і начебто добре, а потім раптово знову впав у той же гріх. Сказати по правда, ця карусель може тривати в житті дуже довго. Але потрібно робити висновки і рухатися далі. Тому, якщо блуд знову замаячив на горизонті, потрібно постаратися взяти себе в руки і (іноді буквально) втекти від емоцій, почуттів або об'єкта пристрасті.

У преподобної Феодори був в житті страшний епізод: пішовши за хлібом з монастиря в Олександрію, вона зупинилася по дорозі в інший обителі. Там проживала дочка ігумена, який і відправив преподобну за провізією. Оскільки Феодора видавала себе за чоловіка (а зовнішністю була красива), то стала об'єктом пильної уваги... дочки ігумена. Але Феодора зуміла перемогти пристрасть, а ось блудниця – ні, згрішивши з іншим гостем обителі і завагітнівши. Згодом же преподобну звинуватили блудному гріху і віддали їй на піклування незаконнонароджену дитину (з якою вона і няньчилася до кінця життя). Феодора мужньо перенесла випробування, виховала гідного отрока (він пізніше став ігуменом цієї обителі), а зганьблена наклепом честь була відновлена після смерті святої, коли відкрилося, що вона була жінкою. Так, стоячи до кінця в чистоті і покаянні, преподобна Феодора перемогла наслідки гріха і увійшла в історію як зразок святості.

Володимир Басенков