Відповідає протоієрей Володимир Пучков.

Здивовані питанням? Зізнаюся, я, коли вперше таке питання почув, теж неабияк здивувався. Справді, відсутність поняття про чистих-нечистих тварин або дозволені-заборонені продукти в християнстві очевидне і загальновідоме. І, все ж, час від часу знаходяться люди, які цілком серйозно цікавляться «чи можна їсти свинину», а то й зовсім «чому християнам не можна їсти свинину»? І якщо першим відповідати більш-менш просто, то розвіювати оману других буває куди складніше.

Що говорить Біблія?

Шукати відповіді на ці запитання в Святому Письмі для християнина нормально і природно. Тим більше, якщо питання такого роду, що з'являється як раз у тих, хто Біблію читає і прагне правильно розуміти прочитане. Власне, в Біблії про чистих і нечистих тварин сказано чимало. Прагнучи захистити євреїв від зайвих контактів з язичниками, Бог гранично зменшує кількість потенційних точок їх дотику. Не оминає Він стороною і побутову сторону. У єврея навіть раціон такий, що сісти за стіл з неєвреєм йому проблематично. Бог забороняє йому вживати в їжу м'ясо тварин, які не поєднують в собі двох ознак: не мають роздвоєного копита і не жують жуйку (свині якраз тваринами, які жують жуйку, не є), рибу яка не має одночасно луски і плавників, будь-яких молюсків, практично всіх комах, крім певного різновиди саранчі. Обмеження простягаються також і на поєднання продуктів, так єврею не можна одночасно їсти м'ясне і молочне (у всякому разі, саме так в єврейській традиції розуміється наказ не варити козеня в молоці його матері).

На перший погляд, досить один раз перечитати П'ятикнижжя, щоб відмовитися не тільки від свинини, але і від кролятини, скумбрії, креветок і додавання сметани в борщ з м'ясом. Однак, нічого подібного в житті православних, як відомо, не відбувається. Єдине, що нас, мабуть, ріднить з євреями - заборона на вживання в їжу крові. 

Що ж виходить? Християни їдять свинину і не тільки її, порушуючи, тим самим, веління Бога, сформульовані в Писанні? Адже за Біблією, і тварини повинні ділитися на чистих і нечистих і їжа теж не всяка дозволена. Свинину вже точно їсти не можна. Щоб робити висновки про те, яким, згідно з Біблією, повинен бути раціон християнина, Біблію, як мінімум, слід прочитати повністю. Або, хоча б, до 15 глави книги Діянь апостольських включно. Там, нагадаю, йдеться якраз про те, чи потрібно тим, хто увірував з числа язичників, звершувати обрізання, а також виконувати інші приписи закону Мойсея. Результат обговорення цього питання апостолами, які зібралися для цього в Єрусалимі, був наступним «Угодно Святому Духовi i нам не покладати на вас бiльше нiякого тягаря, крiм цього необхiдного: утримуватися вiд iдоложертовного, крові, задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите» (Діян. 15:28 - 29). Що ж, на мій погляд, ясніше ясного. Ні про яку свинину тут і мови немає.

Тому на питання чому православні їдять свинину відповідь може бути тільки одна: тому що це нормально. Чи є сенс вважати неприпустимим те, чого саме Писання не забороняє? Ну а якщо хтось думає інакше - прочитайте Біблію від початку до кінця, та не швидко або по діагоналі, а уважно і вдумливо. Тоді питання чи можна християнам їсти свинину не те, щоб відпаде сам собою, воно просто не виникне.

А якщо духівник благословив?

Як не дивно, але віруючі, свідомо уникають вживання в їжу свинини, та й не її лише, набагато частіше посилаються на благословення деяких духівників і старців, ніж на неправильне розуміння Писання. Ні для кого не секрет, що серед нас, православних, повним-повнісінько таких, хто Біблію нормально ні разу не прочитав. Та й навіщо її читати, коли є духівники зі старцями, які і розтлумачать, і навчать, та ще й благословлять для повного щастя. Причому існує пряма закономірність: чим менше у людини інтересу до Писання, тим, як правило, фанатичніша її віра.

Отже, що ж робити, якщо ти сам свинині нітрохи не ворог, а духівник не благословляє їсти ні сала, ні м'яса? Як мінімум, міняти духівника.

Як уже зазначалося, негативна відповідь на питання чи можна свинину православним християнам, свідчить про те, що людина за все свою церковне життя жодного разу не прочитала повністю Біблію. Або ж прочитала, не вдумуючись. З таким собі рівнем віри і християнської свідомості потрібно не в духівники мітити і вже, тим більше, не благословляти усім «тягарі», а смиренно заповнювати дефіцит знань, які є базовими для християнина. Крім того, нав'язливе бажання вторгатися в особисте життя духовних чад, аж до контролю раціону, свідчить не стільки про пастирську турботу, скільки про надмірне владолюбство, яке, укупі з невіглаством, спонукає тільки до втечі без оглядки від такого опіки.

А якщо просто не хочеться?

Якщо вже говорити про те, коли відмова від свинини не є проявом невігластва, непомірного неофітського запалу або огиди (що, безумовно, гідне осуду), то гідними уваги виявляться тільки дві причини.

Перша: не всі люблять свинину. Про смаки, як відомо, не сперечаються. Хто не любить свинину, той її не їсть. І той факт, що християнство не знає заборони на вживання свинини в їжу, зовсім не означає того, що її обов'язково їсти.

Друга причина: утримання. Відразу обмовлюся, я не маю на увазі мирян, які з якоїсь причини вирішили відмовитися від м'яса і, зокрема, від свинини. Для нас, людей, які мають в календарі більше двохсот пісних днів, подібного роду «подвиги» навряд чи доречні. Досвід показує, що вони частіше сприяють гордині невдалого «подвижника», ніж приносять йому яку-небудь користь. У той же час для ченців відмова від вживання в їжу м'яса є природною складовою «життя посницького». І в цій відмові немає ні тіні зневаги або огиди. Чернець утримується від того, що дозволено заради подвигу і подвиг цей гідний поваги як сам по собі, так і в контексті нашого часу, з його культом комфорту і зацикленістю на зручності.

Отже, підсумуємо: відповідь на питання чи можна християнам їсти свинину може бути тільки позитивною. Відповідно до Біблії, Типікону, до традицій харчування, що склалася в наших краях, православні християни їдять свинину, а також будь-яке м'ясо, сало, рибу, птицю, або овочі, обмежуючи себе лише рамками постів, потребами власного здоров'я і природним почуттям міри.