Мови

  • Русский
  • Українська

Чи можливо приватизувати благодать?

Тіло

Слово архімандрита Маркелла (Павука), духівника Київских духовных шкіл.

Хоча нині Свята Біблія є найбільш поширеною книгою, не всі ще знають, що вона складається з двох великих частин: Старого та Нового Завітів. Перша частина – це історія людства і стосунки його з Богом від творення світу до народження Ісуса Христа, друга – це життя і проповідь Спасителя до Його хресних страждань, воскресіння і вознесіння на небо, а також апостольське благовістя, яке, згідно пророцтва, розповсюдилося по всьому світові.

Світильником на межі між цими двома Завітами Бог поставив святого Пророка, Предтечу і Хрестителя Господнього Іоанна, день різдва якого ми нині святкуємо. Він народився у благочестивій родині священика Захарії та праведної Єлизавети. Як описує Євангеліє, ім'я Іоанн він отримав не випадково, а по велінню Архангела Гавриїла (див. Лк. 1, 1-25, 57-68, 76, 80.). В перекладі з давньої єврейської мови воно вказує на благодать Божу. Саме проповідником благодаті, проводячи суворе пустельне життя, став святий Іоанн.

 Благодать неможливо купити, привласнити, відібрати силою, наприклад, видавши Томос про автокефалію. Вона дається кожному просто так, як сонце світить і зігріває всіх людей. Для її сприйняття потрібно лише відкрити серце. А воно найчастіше через самолюбство, гнів, скупість, підозрілість, недовіру до оточуючих буває закритим і холодним, як холодна пивниця, до якої ніколи не проникає сонячне проміння.«Кожний день ми годуємо тіло своє і дихаємо повітрям, щоб воно жило,  – роздумує преподобний Силуан Афонський, – а для душі потрібний Господь і благодать Святого Духа, без якої душа мертва. Як сонце гріє і живить польові квіти, і вони тягнуться до нього, так душа, яка любить Бога, прагне до Нього і блаженствує в Ньому, і від великої радості хоче, щоб всі люди також блаженствували».

Як відкрити серце для сприйняття благодаті? Святий Іоанн у полум'яній проповіді всіх закликав до покаяння: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт.3:2). Хто щиро кається у своїх гріхах, не дивлячись на спротив світу, міняє своє життя і тим самим смиряється, той у повноті відчуває на собі дію Божої благодаті.

«Будь слухняним, стриманим, не осуждай і храни розум і серце своє від злих помислів, –вчить преподобний Силуан, –а роздумуй, що всі люди добрі, і їх любить Господь. За ці смиренні думки благодать Святого Духа буде жити в тобі, і ти скажеш: «Милостив Господь». Якщо ти осуждаєш, ропщеш, любиш творити свою волю, то хоча би ти і багато молився, душа твоя збідніє, і ти скажеш: «Забув мене Господь». Але не Господь тебе забув, а ти забув, що тобі треба смирятися, і тому благодать Божа не живе в душі твоїй; в смиренну душу вона легко входить і дає їй мир і спокій в Бозі».

Коли благодать проникає в серце людини, тоді ставлення її до всього змінюється. Хто був чужим, стає рідним, ворог – другом, слабкий – сильним, нерозумний – мудрим. Під дією благодаті зникають злість, розслабленість, суєтність, все, що здавалося неможливим, стає реальністю.

У всі часи християнства, щоб відволікти людей від покаяння, користуючись нашими гріхами й пристрастями, диявол придумує різні перепони. Спочатку з'явилися єресі, які спотворювали вчення Христа, далі виникли церковні розколи. У самій Церкві диявол сіє смуту між людьми, щоб вони не довіряли єпископам і священикам, нехтували каяттям і тим самим заважали дії всесильної благодаті Божої.  

«Хто не знає благодаті, – далі роздумує преподобний Силуан, – той і не шукає її. Так світ приліпився до землі, і не знають люди, що ніщо на землі не може замінити солодощів Духа Святого. Сільський півник живе на малому подвір’ї  і довільний своєю долею. Але орел, який літає під хмарами і бачить з висоти синю далечінь, знає багато країн, бачить ліси і луги, ріки і гори, моря і міста; і якщо обрізати йому крила і пустити жити разом з півником на селянському подвір’ї, то як він буде нудьгувати за синім небом і за пустинними скалами? Так і душа, яка пізнала благодать, коли втрачає її,  безупинно страждає  і ні в чому не знаходить собі спокою».

Сумно, що мільйони людей не відчувають на собі  дії благодаті і замість нетварного Божого світла хочуть освітити своє життя лише світлом науки, культури, технічного прогресу, багатства. Церква не виступає проти, але нагадує, що без благодаті Божої все це не може принести добра. Так само, як не приносить радість багатство тій сім'ї, у якій між подружжям зникла любов.

Скільки невинних жертв, ніби заради процвітання науки і подолання бідності, дала революція 1917 року, а потім репресії 30-х років. Скільки людей загинуло у Другу світову війну через те, що хтось хотів затвердити перевагу однієї нації над іншими. Скільки нині гине людей через ворожнечу між братніми народами, яку систематично розпалюють політики через центральні ЗМІ. Все це наслідок того, що більшість людей через небажання розкаятися у власних гріхах ніколи не відчувала на собі дії благодаті Божої.

 Не випадково свято Різдва святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна випадає на піст перед святкуванням святих апостолів Петра і Павла, які найбільше потрудилися у проповіді Євангелія. Чи не заклик це не лише до церковних пастирів, але і до всіх нас, православних християн, стати активними проповідниками Євангелія? Це надзвичайно важливо саме зараз, коли Святе Письмо розкольниками і сектантами по-різному перекручується; коли більшість людей, які читають святу Біблію, намагаються не помічати заклику Христа Спасителя і святого Пророка Іоанна до покаяння. Коли навіть церковними людьми часто нехтується основна християнська чеснота – смирення.

Тож помолимося, дорогі брати і сестри, святому пророку Іоанну, щоб нам ніколи не звернути зі шляху покаяння, стяжати у своєму серці сугубу благодать Божу, яка би допомагала нам дерзновенно і без страху проповідувати Христове Євангеліє.

Амінь!

Теги

Опубликовано: ср, 11/07/2018 - 19:13

Статистика

Всего просмотров: 1

Автор(ы) материала

Популярное за 7 дней

Реклама

Реклама:
Социальные комментарии Cackle