Чи може Церква суперечити владі?

Які відносини Церкви і влади. Чи допустимо чинити опір владі? Якщо так, то в яких випадках і яким чином?

Святе Письмо – основа наших уявлень про світ. І про те, як ставитися до світської влади, ми теж знаходимо відповідь в Писанні. «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові», говорить апостол Павло.

Але як далеко простягається ця покірність? І як бути, якщо представники влади не мають відношення до християнства, або ворожі йому або взагалі заперечують релігію?

У всі століття християни вважалися найбільш лояльними підданими навіть в тих країнах, де християнство не було державною релігією. Апостол Павло каже: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості». Про яких царів говорить апостол Павло? Давайте згадаємо, що апостол був римським громадянином і перш за все мав на увазі царюючого тоді імператора Нерона — одного з найжорстокіших гонителів християн. Чи можна молитися за гонителя? Чи немає тут протиріччя?

Відповідь в самих словах апостола: «щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості». Святий Павло дуже чітко розставляє пріоритети. Найголовніше для християнина, не створення ідеальної держави, не досягнення комфорту, навіть не соціальна справедливість. Найголовніше – це чисте благочестиве життя. Таке життя, яке допоможе нам увійти в Царство Небесне. Саме про це Церква, за апостольською заповіддю, молиться щодня. Кожен день в храмі звучать слова: «ще молимося про богохраниму країну нашу, власті і воїнство її, та тихе і безмовне житіє поживемо у всякому благочесті і чистоті».

Але якщо влада поводиться несправедливо або навіть тиранічно? Тоді Церква своїм авторитетом повинна закликати тих, хто при владі до справедливості. Саме так, наприклад, чинив священномученик Филип Московський, викриваючи жорстокість Іоанна Грозного.

Так само, один з обов'язків Церкви щодо влади – це просити в тій чи іншій мірі милості про засуджених, якщо звичайно самі ці засуджені заслуговують такої милості.

Але чого Церква не може робити, так це закликати до силової непокори.

Чи означає це, що масові виступи віруючих взагалі неможливі? Можливі. Можливі тоді, коли влада виступає проти найголовнішого, що є у християнина — проти його Віри.

Але що це за виступи? Це молитовні ходи, хресні ходи та інші подібні дії. Саме так наша Церква зовсім ще недавно виявляла свою позицію. Саме так гнана нині церква в Чорногорії робить в наші дні.

Але там, де є заклики до насильства, заворушень і агресії, там не може бути Церкви.

Митрополит Антоній (Паканич)

Социальные комментарии Cackle