Чи бувають нещасливі числа?

Відповідає протоієрей Володимир Пучков.

Людська інфантильність – страшна сила. У всякому разі, людей, які є винахідливішими, ніж ті, хто як від вогню біжить від думки, що все в житті потрібно робити самому, боїться робити вибір і всіма силами прагне уникнути відповідальності, я в житті не зустрічав. Взяти, хоча б таке непочетне заняття, як пошук винного. Зазвичай винуватий, без зусиль і проблем відшукується в ближньому або не дуже колі спілкування. Залежно від роду і масштабу проблеми, винного можна звинуватити в тому, що будував підступи, поширював плітки, чогось там «зробив», «наврочив» або «накаркав» в тому, що поруч проходив або поблизу стояв. Якщо з якоїсь причини винного ніяк знайти на виходить, то вдаються до допомоги сонячної активності, магнітних бур, «нехороших» днів або «нещасливих» чисел…

Ось, буває, напишеш і самому хочеться сміятися. Право ж, як в подібне можна вірити? Але, однак же вірять. Вірять всерйоз і всерйоз розповідають про це іншим. Та що там розповідають! У деяких країнах градус абсурду буває до того високий, що, наприклад, в готелях може бути відсутнім 13 номер. І хоча даний факт викликаний ні чим іншим, як тільки міркуваннями вигоди (якщо забобонні постояльці відмовляються селитися в «нещасливому» номері, то навіщо він потрібен?), в цілому, погодьтеся, він вельми симптоматичний.

Отже, чи можуть числа бути щасливими або нещасливими? Для початку розберемося з елементарним. Отже, числа служать для позначення кількості, для нумерації, для рахунку. Тобто для впорядкування і зручності життя і діяльності людини. Ніякого іншого, особливого або самостійного сенсу у чисел немає.

Є, правда, таке поняття, як символіка чисел. Наприклад, в Святому Письмі така присутня. Згадати хоча б тричі по 14 в родоводі Христа у євангеліста Матвія, багаторазово зустрічаються, як в Старому, так і в Новому Завіті числа 3, 7 або 12. Книга Одкровення Іоанна Богослова і зовсім насичена символами, в тому числі і символічними числами, до межі. Що, втім, природно для пророчої книги. Але і тут не варто переоцінювати значення чисел. Як відомо, завдання символу полягає в тому, щоб являти і долучати. Тобто символ важливий і цінний не сам по собі, а лише в силу того, що він виконує якусь службову функцію, причому, в строго певному контексті.

Отже, самі по собі числа – не більше ніж інструменти, що недвозначно свідчить про їх досконалуї нейтральність. Вдамося до грубого порівняння: ви можете собі уявити щасливу викрутку або нещасливий розвідний ключ? Ось і з числами приблизно те ж саме.

Так, скажете ви, але що робити, якщо віра в містичне значення чисел засіла в свідомості занадто глибоко, якщо страх перед «поганими» і «нещасливими» числами виникає підсвідомо?

Вчитися жити. Для початку осмислити життя як Божий дар людині. За дане нам життя Бог не вимагає нічого, проте ми відповідальні за те, як розпорядимося Його даром. Людина – єдине Боже творіння, яке Творець наділив творчими здібностями і основне поле для застосування цих здібностей – власне життя людини. А людина, як відомо, живе або так, як їй хочеться, або так, як доводиться. Різниця полягає в підході до життя. До нього можна підходити творчо, творячи з им те, чим би нам хотілося його бачити. Або ж в ньому можна відчувати себе пасивним учасником процесу, який протікає повз нас. При цьому творчий підхід не те, щоб правильний. Він – природний, оскільки життя дане Богом в руки людині і тільки самій людині належить, в результаті, відповідати за те, у що вона це життя перетворить. Все це, звичайно, непросто. Потрібно постійно діяти, регулярно робити вибір, щоразу приймати наслідки свого вибору, нести відповідальність за власні дії і завжди тримати в пам'яті, що у всіх проблемах винен завжди ти сам. Куди простіше жити як живеться. Плисти за течією, уникати вибору, ухилятися від відповідальності, завжди знаходити винного і невпинно себе жаліти. Але, як добре відомо «хто рулі та весла кине, тих нелегка заносить». Інфантильність і пасивність рідко призводять до чогось, крім проблем, бід і негараздів. Небажання, та й, врешті-решт, банальне невміння відповідати за себе, народжує потребу шукати причини у нестямі. Як тут не повірити в «нещасливі» числа? Правда, Бог милостивий. І навіть в житті самого відчайдушного, безвідповідального і інфантильного ледаря трапляються проблиски щастя. Тут вже неодмінно потрібно запам'ятати якого числа, місяця і року розсіялася темрява, забрезжів світанок і заблищали зірниці! І так по колу... тому скільки завгодно можна переконувати себе в тому, що не існує «щасливих» і «нещасливих» чисел, «віщих» снів і «знаків долі», однак, якщо ніяк не працювати над власним ставленням до життя, не перемагати ліні, не позбавлятися від інфантильності, не набувати рішучості, сміливості і завзятості, одні химери будуть лише змінюватися іншими, а свідомість залишиться колишнім, забобонним, боязким, позбавленим надії на Бога.

З іншого боку, свідоме, тверезе і чесне ставлення до життя, завжди вдячність Богу і усвідомлення відповідальності перед Ним, допомагають людині, за влучним висловом о. Олександра Шмемана «жити життя як невпинний дар», розкривати його в Бозі і перетворювати себе. Зрозуміло, що при такому настрої віра в «щасливі» і «нещасливі» числа, як і в іншу пустопорожню нісенітницю стане не просто зайвою. Вона буде позбавлена всяких передумов не тільки для розвитку, але навіть для виникнення.

Опубликовано: чт, 15/10/2020 - 23:39

Статистика

Всего просмотров 1,333

Автор(ы) материала

Реклама

Реклама:
Социальные комментарии Cackle