Чому виникає суєта?

Про одного з головних ворогів людини. 

Тому, що людина не вміє жити перед Богом своїм. Перед Богом Живим. Не вміє перед Ним ходити. І не хоче виконувати Його всеблагу волю, а бажає виконувати лише своє, грішне, матеріальне, приречене на руйнування і розкладання. Тому людина і нещасна, що вона не шукає Божого, а шукає задоволення своїх пристрастей, які ненаситні. Адже душа за своєю природою християнка, і вона насичується тільки пошуком Бога і набуттям Його.

Одного разу преподобному Паїсію Святогорцю подарували кавоварку. Так він тут же її віддав назад і сказав, що вона йому не потрібна. Тому що електрична кавоварка була для нього ярмом. Її потрібно мити, чистити, заради неї потрібно провести електрику, для неї потрібно діставати хорошу каву. Замість всього цього щасливий старець Паїсій продовжував пити чай з консервної банки, а воду кип'ятив на багатті. Звільнений час використовував для поглиблення в молитву.
Так ось, мені здається, що нам всім дуже корисно повернутися до стану «багаття і консервної банки». Жити потрібно просто. «Де просто, там ангелів зі сто, а де мудро, там жодного», – колись сказав преподобний Амвросій Оптинський.

Замість цього ми раби пристрастей, а через них раби речей, заради придбання яких живемо і вмираємо. Скільки знаю таких випадків… жив, збирав, старався, трудився, побудував будинок і все в ньому. Зайшов, справив новосілля, сподіваючись пожити собі на втіху, і помер. Ось і все. І тілу його будинок яма в землі два на півтора метра.
Або живуть-живуть, будинок – повна чаша, а щастя немає. І все розвалюється. Або працювали, наживали, будували, організовували комфорт і модність в будинку. Все зробили. А потім сім'я розвалилася. А чому? Тому що сім'я сприймалася як підприємство з будівництва будинку і організації багатого і комфортного побуту. Мета досягнута, а що далі? Далі порожнеча. Безглуздість життя. Людина не може жити заради плазми і заради «Бентлі» або п'ятикімнатної квартири в Києві. Їй завжди потрібна вища мета. Якщо її немає, то вона нещаслива.

І ось людина сидить в хмарочосі, в золотій клітці і нещаслива, а преподобний печерський святий сидить в темній печері без вікон і дверей і щасливий.

Петро Мамонов колись в одному зі своїх творів наводив історію про одного афонського старця, який попросив своїх учнів забити вікно в келії. Учні йому кажуть, мовляв, авва, у тебе прекрасний вид на Божий світ. Там море, гори, ліс, небо. А він їм відповідає: якби ви знали, яке світло у мене всередині, я нічим не хочу його затуляти.

І без цього світла людина буде вічно нещасливий. А пекло настане тоді, коли людина і без світла не зможе жити, але і зі світлом не зможе жити. І це буде мука.

Щоб навчитися жити зі світлом, потрібно зупинитися. Зупинитися внутрішньо. Перестати бігти. Перестати метушитися. О, ця страшна суєта, яка пронизує цей світ як спис, в якій так легко дияволу вловлювати сліпі метушливі душі! Як у п'єсі Михайла Булгакова «Біг». Всі біжимо і біжимо без зупинки. Іноді вдивляєшся в очі людей, що поспішають і думаєш: «дорогий, зупинись, ти ж вмираєш, ти зношуєш себе, псуєш своє здоров'я. Твої нерви натягнуті як струни, які можуть в будь-який момент обірватися». Психіатричні лікарні повні людьми, що звалили на себе непомірне, і надірвалися.

Зараз осінь. Красива осінь, що починає золотіти. Сходи в парк, прогуляйся. Подивися на природу. Зайди в храм, постав свічечку, постій на службі. Навчися зупиняти себе, навчися відділятися від цього світу і жити світом духовним. Навчися жити тут і зараз. Не поспішай, звернися до Бога і з Богом все встигнеш.

Господь наш Ісус Христос підготував нам нескінченно прекрасний шлях до Нього, де кожна ступінь – це пізнання і блаженство, а кожна вища ступінь ще більше пізнання і блаженство, які нескінченні і безмежні. Тому що Бог нескінченний і безмежний. Навчися тільки жити в системі координат Його заповідей. Заповіді Божі – ті крила, які дарують тобі можливість літати і зустрітися з Ним, знайшовши в ньому щастя, мир і спокій…

Протоієрей Андрій Чиженко

Теги

Теги: 

Социальные комментарии Cackle