Відповідає священник Андрій Чиженко.

Спроба відповіді на це, здавалося б, просте питання приводить нас до однієї з головних якостей Церкви - Вона не від світу цього. Її завдання - вести людину, а з нею і весь створений світ до спасіння, в духовне Небо. Звідси і колір одягу служителів Церкви - священників і ченців. В основі своїй він чорний, за рідкісними винятками. Обмовлюся, в даній статті ми не говоримо про кольори богослужбових облачень, які вже мають в собі в літургійному значенні колірну символіку свята. Тут ми говоримо скоріше про повсякденний одяг священнослужителів і ченців - рясу і підрясник. Грецьке слово ράσον перекладається на українську мову як поношений одяг. У таких шатах ходили монахи давнини, пізніше вона стала повсякденним одягом і священнослужителів. Другим таким одягом є підрясник, відповідно, за значенням слова, він носиться під рясою.

Чорний колір ряси і підрясника символізує собою ось цю «невідсвітність» Церкви, то прагнення до спасіння, до Отця нашого Небесного, до Якого, по суті, і повинен вести пастир Христових словесних овець. Тому незвичайність священницької одягу - це теж німа проповідь. І людина, яка бачить священника чи ченця на вулиці, все одно задумається про вічне, задумається про Бога. Чорний колір ряси має подвійне значення.

По-перше, звичайно, це смерть. Вмирання для світу. І священник, і монах - це ті люди, які добровільно принесли себе в жертву Богу, щоб стати Його служителями. І священник, і монах (кожен в своїх обітницях: є монаші ​​обітниці, є священницька клятва) відрікаються від світу і визнають Бога Центром свого життя. Вони немов би помирають з Христом для світу цього, щоб увійти в життя вічне і стати провідниками в нього для інших людей.

По-друге, чорний колір священничих убрань - це ще мовби відсутність кольору, вихід за рамки земного буття, в надвимірний Божественний спокій.

Коли ти, священнослужитель, одягаєшся в підрясник, це дисциплінує тебе, приходить усвідомлення, що ти воїн і служитель Христа; що ти за допомогою Літургії та інших Таїнств сам входиш в невидиме Небо і вводиш туди людей, стаєш ходатаєм перед Богом за народ.

Про це ж пише праведний Іоанн Кронштадтський в своїх записах: «Священникові молитися тільки про себе - грішно.  Молитва про паству всюди повинна за ним слідувати».

Тому ми бачимо, що в Церкві все гармонійно і злагоджено. І немає випадкових навіть найменших деталей, включаючи і чорний колір ряси. Все кличе людину до Неба.

Адже все не просто так. Про всіх милосердний Господь має Своє благе батьківське піклування. І коли ти в метушливому і шумному місті бачиш священника в рясі, він усім своїм виглядом нагадує тобі, що потрібно кожному знайти свою дорогу до Церкви, увійти в Неї, стати на молитву і, відкривши двері в храм, зробити крок в Небо.