Чому ми деградуємо?

Про злі гаджети, або Чому наш мозок деградує, а мозок наших дітей деградує ще швидше.

Ми і самі стаємо тупішими, і всіляко сприяємо отупінню своїх дітей.

Що це за огульне судження, запитаєте ви. Не варто бути таким категоричним, завжди потрібно зважувати всі «за» і «проти» і дотримуватися «золотої» середини. Так-то воно так у багатьох випадках, але тільки не стосовно  віртуального світу і всьому, що з ним пов'язано. Якщо переглянути публікації про вплив гаджетів на розвиток дітей, то більшість з них написані в «м'якому» стилі з перерахуванням позитивних і негативних сторін. Як правило, подібного роду статті служать лише виправданням для тих батьків, які звикли використовувати смартфон або планшет в якості «соски» для дитини - такий собі інструмент затикання рота, щоб чадо, яке плаче або потребує уваги, не заважало самим мамам і татам «зависати» в екрані . Звичайно, коли читаєш про «позитивний» вплив гаджетів, то дуже добре себе цим виправдуєш, мовляв, не все так погано, нікуди від цього віртуального світу не дітися, це наше майбутнє. Не переживайте, майбутнє обов'язково настане, але тільки ось якими в цьому майбутньому будуть наші діти і ми самі, залежить від нас, а не від технологій.

Вийдіть сьогодні на вулицю і озирніться. Куди поділися діти? Поки що можна побачити малюків, яких батьки вивели на майданчик, але хлопців трохи більш старшого віку вже не бачити. Де гри в «класики», «квадрат», «козаки-розбійники»? Де розбиті м'ячами вікна і побудовані казна з чого халабуди? Де «войнушки» і «дочки-матері»? Де перериті тунелями пісочниці і калюжі з саморобними корабликами? Нічого цього вже немає, адже діти «сидять» в більш барвистому і привабливому віртуальному світі. Все перераховане їм тепер здається прісним, немов проста їжа, після чіпсів або сухариків з глутаматом натрію. Однак ж ніяка нормальна людина не стане харчуватися лише одними чіпсами, зате стосовно «їжі» для мозку такий підхід чомусь вважається прийнятним.

Але давайте перейдемо до фактів. Багато психологів сьогодні вже говорять про проблеми соціалізації дитини, яка з дитинства привчена до занурення у віртуальний світ. Страшно, що ще в дошкільному віці малюк стає свого роду наркоманом. «Завдяки» навіть найпростішим комп'ютерним іграм формується аддиктивна або залежна поведінка. Привчена до екрану дитина, ще не вміючи вибудовувати взаємини з іншими людьми, вже втрачає до них інтерес, прагне піти від реального світу. Фактично змінюється її психічний стан, при якому втрачається цінність спілкування з близькими, друзями, пропадає інтерес до предметних і рольових ігор. При цьому не розвиваються навички спілкування та дрібної моторики. Згідно з дослідженнями доцента Білоруського державного педагогічного університету Клипина В. Н., лише 55% батьків обмежують час перебування своїх дітей в інтернеті, тоді як решта 45% - ні. Багато хто знає про згубний вплив «чорних дзеркал», проте вважають, що шкода, яка наноситься, незначна. Зате коли помічають ознаки цифрової залежності, починають карати і критикувати своє чадо, що не тільки не допомагає вирішити проблему, а посилює її. Це все одно що кричати на наркомана за прийняття чергової дози, неефективність такого методу «лікування» хімічної залежності очевидна.

Якщо хтось думає, що приклад з наркоманом, що називається, «притягнутий за вуха», то давайте ще подивимося на серйозні дані. У 2017 році в Корейському університеті в Сеулі групою дослідників на чолі з професором Хюн Сук Сео був проведений комплексний аналіз пацієнтів з цифровою залежністю. Вчені сформували дві групи добровольців - з цифровою і хімічною залежностями. Дослідження, проведені за допомогою МРТ, зафіксували, що в різних відділах мозку «любителя гаджетів» здійснюються хімічні зміни, аналогічні змінам, що відбуваються в мізках традиційних наркоманів. При цьому найзначніші зміни припадають на ту частину кори головного мозку, яка відповідає за імпульсивну поведінку і почуття тривожності. Далі слід сказати, що в фізіологічній основі інтелектуальної активності людини лежить досить відомий навіть не фахівцям гормон дофамін, що дає людині відчуття задоволення і прихильності. Відповідно, коли ми стикаємося з різними формами отримання інформації, то у нас є два шляхи: або просто розпізнавати примітивні образи в стрічках соцмереж, месенджерів або комп'ютерних ігор, або вибудовувати в своїй голові складні інтелектуальні об'єкти, шукати смисли, формувати алгоритми вирішення поставлених завдань. І в першому, і в другому випадку людина отримає почуття задоволення, але тільки у віртуальному світі все дістається легко, тоді як для серйозних роздумів потрібні чималі зусилля. Як ви думаєте, яку стратегію дій в даному випадку вибере більшість людей, а особливо незміцнілий мозок дитини?

Цифрова деменція, або цифрове слабоумство - саме так багато психологів, психіатрів і нейробіологів сьогодні називають досить масовий процес зниження інтелектуальних здібностей людини. Природно, що у випадку з дітьми це набуває абсолютно катастрофічних наслідків. Якщо багато хто з нас встигли вирости в тому «старому» світі, де ще були книжки і не було «чорних дзеркал», то сучасні діти мало не народжуються з гаджетами в руках. Їх мозок звикає споживати інформацію невеликими порціями (це і пости в соцмережах, і примітивні ігри), відповідно, з самого раннього розвитку він звикає «лінуватися». Сьогодні фахівці в багатьох країнах фіксують значне збільшення випадків ускладнень при навчанні дітей читанню та письму. І вина батьків тут не тільки в тому, що вони регулярно використовують цифрову «соску», але самі практично нічого не читають. Звідси виникає також і тотальна безграмотність. Нині її доводиться спостерігати не тільки в месенджерах, а й в публіцистиці на досить серйозних сайтах. При дефіциті читання не формуються літерні і словесні образи, які є однією з основ правопису.

Ще дві з половиною тисячі років тому, коли розвивалася писемність, Сократ припустив, що цей процес призведе до отупіння людини, а все тому, що, не маючи можливості записати інформацію, багато людей того часу її просто заучували напам'ять. Тоді цей філософський прогноз не збувся, але зате явно збувається зараз, нехай і в інших умовах. Достовірно відомо, що, наприклад, Стів Джобс строго обмежував використання гаджетів своїми дітьми. Також у багатьох елітних школах США і Європи учням забороняється діставати «чорні дзеркала» під час навчального процесу, а множення і ділення на уроках математики проводиться ними «в стовпчик». Але при батьківських помилках ніяка школа не допоможе, тому саме батьки сьогодні несуть повну відповідальність за нормальний розвиток своїх чад. Можна і потрібно домовлятися з дітьми про відмову (або обмеження) використання смартфонів і планшетів, але при цьому пам'ятати, що і самому доведеться позбутися від «чорного дзеркала». Думаю, не стане новиною також повідомлення про те, що від цього залежить і духовне життя як дорослих, так і дітей.

Протоієрей Володимир Долгих
 

Опубликовано: ср, 15/09/2021 - 17:21

Статистика

Всего просмотров 1,760

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle