Відповіді - в церковному преданні.

В'їдливо розмірковуючи над такою самоназвою з боку Бога, будемо послідовні і почнемо з того, що кидається в очі в першу чергу. Отже, слова, сказані Христом, для людини непосвяченої можуть бути розцінені як Його визнання Себе самим звичайним представником людства. І дійсно, в цьому явлено глибоке смирення і показана потужна спорідненість, близькість до людей. Адже Бог став людиною у плоті, тобто максимально наблизився до нас, буквально опинився в нашій шкурі, щоб зрозуміти, як нам допомогти. Спаситель – наш «в дошку», плоть від плоті, і Він – представник людства, свій для кожного з людей.

Але євангелісти, які перенесли вимовлені слова в текст, позначають ім'я Син Людський з великої літери. І тут логіка також ясна: Христос є Бог, тому Його ім'я і виділено особливим чином, щоб у свідомості того, хто  читає, два слова, нехай і важливі нарівні з іншими в Священному тексті, не загубилися в пам'яті і не були упущені свідомістю. Син Людський – важлива самоназва, на яку Господь акцентує увагу 65 разів.

Тут можна було б поставити крапку в наших пошуках, особливо християнам, для яких все зрозуміло: Христос, іменуючи Себе так, виявляв і глибоке смирення, і близьку спорідненість з людьми, а апостоли записали ще одне з імен Бога з великої літери. Але тут спливає уривок з таємничої Книги пророка Даниїла, і ми не можемо так просто завершити наше розслідування: «бачив я... ось, з хмарами небесними йшов як би Син Людський, дійшов до Старого днями, і підведений був до нього. І йому дана влада, слава і царство, щоб всі народи, племена і мови служили Йому. Панування Його – панування вічне, яке не перейде, і царство Його не зруйнується» Дан. (7:13–14). Тобто старозавітний пророк, не знайомий з євангельськими істинами (тим більше з ними не знайомі ті, для кого через Даниїла доносилося одкровення), вже називає Спасителя Сином Людським.

В іудейській традиції фразу «Син Людський» можна дослівно перекласти як «син Адама» (Євр. «бен-адам»), тобто родинно пов'язаний з першою людиною. У пророка Даниїла видно принципово новий підхід, і його опис Сина Людського «з хмарами небесними» створює зв'язок з одкровенням Іоанна Богослова, а головний герой оповідання при збереженні звичного для іудеїв імені вже наділяється божественними властивостями і представляється як мінімум Месією. Згадаймо, що Христа прийнято називати і новим Адамом, тобто людиною, якій судилося повернути назад помилки першої людини, перемогти гріх, відновити втрачений зв'язок з Богом.

І ось у нас виникає вже новий ланцюжок смислів. Так, Господь являє приклад смирення і показує Його спорідненість з нами, людьми. Але Він Бог, а тому і ім'я Син Людський вимагає шанобливого ставлення. Залишаючись кровно пов'язаним з людьми по плоті, Христос не перестає бути Богом. Поєднуючи в собі божественну і людську природи, відновлюючи втрачений Адамом зв'язок, Він стирає грань, порушену гріхопадінням. Христос підносить занепалу людську природу на Небеса. І ось Він вже не тільки Син Людський, а й Син Божий. Спаситель, який дає нам чергову підказку, до чого ми повинні прагнути. Будучи людьми, які прийшли в цей недосконалий світ, і самі будучи далеко не ангелами, ми повинні дорости до того, щоб одного разу бути названими дітьми Бога, з його допомогою стерши межі гріха, що розділяють нас з благодатною вічністю.

Володимир Басенков