Митрополит Антоній (Паканич) про особливості 26-го псалма.

Псалом був написаний Давидом під час переслідувань від Саула ще до помазання в Ізраїлевого царя пророком Самуїлом.

Це був неймовірно важкий період в житті Давида, коли всі відвернулися і кинули його.

Головна думка, серцевина псалма – це прославлення Творця, Який захищає і боронить від бід всіх віруючих у Нього.

«Господь – світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь – твердиня мого життя, кого буду лякатись?» (Пс. 26:1).

Стати Господу своїми – ось наша одвічна мета. Це означає покласти все уповання на Нього, черпати сили виключно в Його силі і любові, бути вірним і відданим Йому до кінця, і Він віддасть сторицею.

«Якщо будуть наступати на мене лиходії, противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони самі преткнутся і впадуть. Якщо ополчився проти мене полк, не злякається серце моє; якщо повстане на мене війна, і тоді буду сподіватися» (Пс. 26:2, 3).

Якщо ми радіємо спілкуванню з Богом, як рослини сонцю, якщо ми блаженствуєм, коли Він поруч, і прагнемо до Нього більше, ніж до будь-якої іншої сути, то це вірна ознака того, що ми є тими, кого Він захищає як Своїх.

«Одного просив я у Господа, того тільки шукаю, щоб жити мені в домі Господнім по всі дні мого життя, споглядати красу Господню і відвідувати храм Його...» (Пс. 26:4).

Випробування спасають. Вони змінюють людину і його життя. По мірі згущення темряви яскравіше розрізняється рятівний світ.

«Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю, змилуйся наді мною і внемли мені.

Моє серце говорить від Тебе: "шукайте лиця Могоˮ; і я буду шукати лиця Твого, Господи.

Не сховай від мене лиця Твого; не відринь у гніві раба Твого. Ти був помічником моїм; не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спаситель мій!» (Пс. 26:7-9).

Псалми – це живлюща волога, зміцнююча їжа душі, вони необхідні нам, як необхідні подорожньому вода і їжа, які підкреплюють сили.

Псалми – наш заповіт з Богом, заповіт нашої з Ним єдності. Якщо ми з Господом, нам нічого не повинно бути страшно, Він захистить, зміцнить і потішить нас.

Бог – наша єдина опора, фортеця і прапор.

***

Читаючи псалми, не треба прагнути до якихось особливих відчуттів або захопленості. Не слід давати волю почуттям, адже вони пусті і минущі: на нас може впливати недавнє спілкування з кимось, переглянутий фільм, прочитана книга, погода, наш фізичний стан.

Треба у молитві занурюватися глибше почуттів. Нехай наша воля через зусилля, нескладність, незграбність, опору і розгубленість виводить нас свідомо до спілкування з Богом.

«Адже деколи Бог говорить з нами довірчо за все, коли застає нас зненацька» (Клайв Льюїс).

Записала Наталя Горошкова