Митрополит Антоній (Паканич) про рішення РНБО та два виміри цього явища.

Дорогі браття та сестри!

Сердечно вітаю усіх зі святом святого апостола Андрія, який був першим покликаний до апостольського служіння, чому Свята Церква і називає його Первозваним. Для нас він є особливим, можна сказати своїм апостолом. Тому що згідно з переданням він особисто проходив пороги Дніпра і, зупинившись на Київських пагорбах, пророче передбачив християнське майбутнє нашого народу.

Саме зерна Євангельської істини, які посіяв святий Андрій у Iсторіччі, рясно зійшли у Х сторіччі і до нині дають багаті плоди віри, правди, любові та вічної краси.

Кожне покоління нашого боголюбивого народу покликане свідчити вірність нашому Христу Спасителеві та Його Святій Церкві, навіть тоді, коли це здається непопулярним та навіть небезпечним.

Скільки разів сини світу цього хотіли знищити православну віру чи пропонуючи союзи унії, чи неприховано через утиски і навіть через фізичне знищення ієрархів і священиків.

Святитель Іоанн Златоуст пише, що коли люди бажають боротися з Богом, вони це роблять через боротьбу з Його служителями, думаючи при цьому, що такими вчинками нанесуть поразку Самому Богові, і не розуміючи, що з Богом боротися неможливо. Хто це намагався зробити, завжди сам отримував поразку.

Так, на священнослужителів та вірних рабів Божих можна зводити наклепи, їм можна підкинути якусь компрометуючу листівку, а сьогодні і любу інформацію у комп’ютер. Створити якийсь так званий «фейк», щоб потім публічно осміяти, обмежити в правах чи навіть засудити та розстріляти, четвертувати, повісити, розіп’яти, втопити. Так було при Нероні у Iстолітті, так було при Діоклетіані в IVстолітті, так було при Леніні, Сталіні, Єжові на початку ХХ століття.

На жаль, початок таких проявів ми бачимо і на початку ХХІ століття. Причому під оплески і радість тих, хто називає себе не просто християнином, а православним християнином.

Яка ставиться мета? Спочатку скомпрометувати Церкву та її служителів, щоби суспільна думка була стовідсотково налаштована проти канонічної Церкви і ні в кого навіть думки не з’явилося Її захищати. А потім можна буде спокійно захоплювати храми та монастирі, знімати з реєстрації парафії, єпархіальні управління.

Можливо, проект таких дій світським політологам та нерелігійним політикам здається привабливим та реалістичним, але він є утопічним та свідчить про те, що ці політологи зовсім не обізнані в церковній історії, не відчувають суті церковного життя.

Народ знає своїх пастирів не з телебачення чи інтренет-повідомлень, а по реальним справам. Можна обманути людей, які до храму не ходять, а судять про нас лише із засобів масової інформації. Але церковних людей, які живуть благодаттю Духа Божого, які є носіями Церковного передання, так легко з істинного шляху не звернеш.

Кожній дійсний християнин, незалежно від сану та положення, живе девізом, який колись промовив святий апостол Павел: «Для мене життя – Христос, а смерть – надбання» (Фил. 1:21). Тому можна посадити за грати чи навіть вбити одного, двох, трьох священиків чи єпископів, але на їхньому місці з’являться десятки нових. Можна відняти, закрити храми канонічної Церкви чи передати їх іншій структурі, але християни які скуштували солодкість Істини та Любові Христової туди не підуть. Вони будуть молитися у підвалах, на квартирах чи в гаражах – так вже було в історії. Так може статися і сьогодні.

Всі ми, дорогі брати і сестри, переживаємо дуже складні часи, які визначаються одним словом – війна, агресія. Від кожного потребується концентрація духовних та фізичних сил, щоби вижити та перемогти. Але найголовніше, що всі ми, незалежно від конфесії чи політичних уподобань, маємо бути єдиними.

Саме тому для багатомільйонної пастви Української Православної Церкви незрозуміло, чому сьогодні приймають рішення, які точно не об’єднують, а навпаки розривають наше українське суспільство. Маю на увазі, насамперед, рішення РНБО від 1 грудня поточного року та нові законопроекти, які внесені днями у Верховну Раду і які бажають застосувати проти нашої Церкви. І навіть списки священнослужителів Української Православної Церкви по відношенню до яких застосували санкції.

Для мене особисто, як для людини, чиє ім’я також внесено в цей список, це явище має два виміри.

По-перше, це духовний, я б навіть сказав сакраментальний вимір. Оскільки йдеться саме про оцінку моєї діяльності, як священнослужителя Церкви Христової, для якого важливо збереження її канонічного устрою, я вдячний Богові, що долучає мене до тих, про кого Сам Спаситель сказав: «Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене» (Мф. 5:11).

Тут усі мають зрозуміти, що для християнської свідомості знаку рівності між правдою і неправдою бути не може. Чорне ніколи білим не стане скільки цього не стверджуй. Розкол, як явище, для церковного життя не може бути нормою. Нормою є канонічний фундамент, який зберігає єдність Вселенського Православ’я.

Ми можемо промовчати, коли нас паплюжать, приписуючи нам якісь особисті недоліки чи слабкості, які є в кожної людини, як носія гріховного пошкодження. Але коли справа йде про Бога, Істину та Церкву Христову – компромісу бути не може!

Другий вимір для нас, як людей, внесених у санкційний список, має суто земне значення. Всі ми, як громадяни демократичної країни, знаходимось під захистом Конституції України та всього корпусу її законів.

Я не юрист, але мені відомо, що проти своїх громадян демократична держава санкцій не вводить. Тому ми всі вправі шукати не тільки Божої правди, але і правди людської, хоча і розуміємо, наскільки ефемерними є наші надії.

Попри все, хочу завірити всіх, що через санкції ми менше любити свою Батьківщину не будемо! Це земля наших пращурів і ми робитимемо все, щоби вона розцвітала, а український народ жив у мирі та любові до Бога та ближнього.

Розуміючи велич та складність цього завдання, а також слабкість своїх людських сил, прошу у вас, дорогі браття і сестри, святих молитов. Тепер головне не боятися, а дерзновенно просити у Бога Його всесильної допомоги та благодаті Духа Божого, перед якими не встоїть жоден дух злоби піднебесної.

Ще раз вітаю всіх зі святом на честь святого апостола Андрія Первозваного і бажаю, щоби його молитвами Господь Вседержитель дарував нам перемогу, мир і спасіння у Христі Іісусі Господі нашому.

Митрополит Антоній (Паканич)