У нас відбирають храми, але наші громади ще більше зміцнюються; на нас зводять наклепи, але церкви наповнені богомольцями.

Сьогодні Українська Православна Церква переживає часи випробувань, проте вони приносять їй користь. Про це сказав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій на зустрічі з Послами та представниками Посольств іноземних держав в Україні, більшість населення яких сповідує православну віру, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Зустріч із дипломатами відбулася у резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви в Києво-Печерській Лаврі 17 березня 2019 року після святкового богослужіння Неділі Торжества Православ'я. У заході взяли участь Посол Республіки Білорусь в Україні – Ігор Сергійович Сокол, радник Посольства Грецької Республіки в Україні – Васіліос Бакаліс, Перший секретар Посольства Республіки Молдова в Україні – Іоан Буларга, Тимчасовий повірений Російської Федерації в Україні – Олександр Петрович Лукашик, радник – керівник Консульського відділу Посольства Румунії в Україні – Космін Чіпріан Журка, перший радник Посольства Республіки Сербія в Україні – Світлана Кошутович.

«З часу нашої з вами останньої зустрічі рік тому тут в цій Святій Лаврі наша Українська Православна Церква, а також і все світове Православ’я знову зіткнулися з серйозними викликами, про які ви всі знаєте, – сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій, звертаючись до дипломатів. – Сьогодні наша Українська Православна Церква переживає часи своїх випробувань. Однак, ці випробування приносять користь Церкві. В нас відбирають храми, але наші общини залишаються вірними Церкві і ще більше укріплюються; на нашу Церкву зводять наклепи, але наші храми наповнені людьми, які не вірять в неправду, але шукають істину. Як говорив святий апостол Павел – «злословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; хулять нас, ми молимося» (1 Кор. 4:12-13).

Чому Церква не зникає? Чому Православ’я не гине? Тому, що Церква створена Самим Господом і Богом і Спасителем нашим Іісусом Христом, Який сказав, що навіть ворота пекла не переможуть Церкви (Мф. 16:18). Тому, що Церква – творіння рук Божих, а не людських. На моє глибоке переконання, якби 2 000 років тому Господь не створив Святу Церкву і не набув би її Кров’ю Своєю (пор. Діян. 20:28), то нашого світу сьогодні вже могло б не існувати. Кінець людської історії наступив би набагато раніше. Але Господь Своїм пришестям, Своєю Хресною смертю і воскресінням, Своїм вченням дав нове життя цьому світу. Так, гріх в світі продовжує існувати, але, як ми знаємо зі Священного Писання: «там де примножився гріх, стало більше благодаті» (Рим. 5. 20). Наш світ сьогодні потребує святості, і ця святість є в Церкві.

Часто політики чи державні мужі і взагалі світські люди сприймають Церкву виключно як якусь соціальну чи ідеологічну силу, при цьому ігноруючи чи не розуміючи її містичної, духовної природи. Звичайно, в Церкви є великий потенціал, але якщо Церква перетворюється лише в соціальну чи ідеологічну структуру, обслуговуючи чиїсь земні інтереси і забуває про своє небесне, божественне походження, то вона втрачає силу, вона втрачає ту євангельську сіль, про яку говорить Спаситель. Тоді Церква перестає бути Церквою. І серця віруючих людей це дуже тонко відчувають. Ось чому наші храми повні, як ви бачили сьогодні. Тому що Церква не втратила силу; тому що Церква не перестала бути джерелом божественної благодаті; тому що Церква не перестала бути колодязем води живої, до якого приходить втамувати свою духовну спрагу кожна віруюча душа. «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже! Прагне душа моя до Бога сильного, живого» (Пс. 41:2-3), – говорить святий пророк Давид.

Ваші Високоповажності, шановні панове Посли і представники Посольств православних держав! Вважаю, що в цей день ми маємо пам’ятати про силу і значення Церкви і нашої православної віри. Про значення Церкви як місця присутності Бога на землі, в наших народах і в наших державах. Звичайно, де діє Бог і сіє добрі зерна Свої, там одразу ж намагається посіяти й диявол плевели свої, як про це говорить нам євангельська притча. Добро і зло присутні в цьому світі і розвиваються паралельно, але це не повинно нас бентежити, адже Бог присутній і діє серед нас, а ми покликані бути співробітниками Йому, покликані бути на стороні добра, на стороні Бога. Мені здається, що поки в наших країнах є Православна Церква, через Яку Господь прикликає до Себе наші народи, ми будемо зберігатися в історії, ми не зникнемо. Історія багатьох наших православних народів, які тривалий час знаходилися під владою іновірних і не мали своєї державності, а потім відновили чи отримали її, зберігаючи при цьому вірність Богу і Його Святій Церкві, є показовим прикладом цьому».

На завершення свого слова Блаженніший Митрополит Онуфрій попросив дипломатів передати уклін Предстоятелів їх Церков, а також побажав, щоб «Господь зберіг всі наші Помісні Православні Церкви в єдності, допоміг подолати всі розколи й негаразди, а також зберігав наші народи, держави й усіх нас – служителів та вірних чад Своїх, в мирі і однодумності!».