Духовна порада. 

Думаю (вибач, якщо тебе звинувачую), що більшість з нас, коли молиться, не наближається до Бога, щоб стати самим ближче до Нього, але хочемо, щоб Він став ближче до нас, тобто нам би сподобалось, щоб і у Нього були різні проблеми, до того ж стрес.

Ми б хотіли побачити Його схвильованим, щоб нам самим заспокоїтися. Спокійного Бога ми не витримуємо. Бога, який випромінює спокій, мовчання, тишу і безпристрасність, ми не хочемо.

Це видно з життя нашого Спасителя. Одного разу Христос заснув у човні. Піднялася буря. Небезпека потонути була реальністю. Учні занепокоїлися і докладали всіх зусиль, щоб не попрощатися з життям. Інстинкт самозбереження, який прокинувся, привів їх в жах.

Христос наш відданий цілком любові Божої. Відданий повній довірі свого батька. Учні, замість того щоб взяти приклад з Його спокою і сказати: «Дивіться, який Він спокійний! Було б добре і нам стати такими! Господи, візьми і нас в Твою тишу. Допоможи і нам прожити в Твоєму світі!»- говорили зворотне: «чому він такий спокійний? Розбудіть Його. Господи, тебе не хвилює те, що ми гинемо? Чому спиш?» Наш розум харчується метушнею і хвилюванням!

Молитва є перевищення і скасування розуму. Хоча б на трішечки. Через це нам дуже складно зосередитися на молитві. Адже наш розум говорить: «якщо не думати про проблеми, як жити? Якщо не думати про різні події, хвороби, розчарування, хвилювання, не можна працювати. Це для мене як паливо».

Так працює наш розум! Але настає час, коли ти молишся, відчуваючи Божу присутність. І розум вже поступається місцем серцевої безмежності і морю Божественної тиші. Все ж тобі важко пройти через ці вузькі ворота, прийняти рішення абстрагуватися від проблем. Через це, можеш примітити, під час молитви ти постійно думаєш про різні теми, справи, зобов'язання. Вони можуть бути і хорошими. Вирішення проблем, рахунки, які треба сплатити, дзвінки, які треба зробити, бесіди або зустрічі, які треба призначити. Не всі погані. Наш розум хоче постійно думати: і про хороше, і про погане, про що завгодно. Був би матеріал для обробки. Молитва є в точності зворотне. Це вхід в простір мовчання, туди, де не існують роздуми і проблеми.

Ми настільки звикли до роздумів і думок, багатьом і зайвим, що не можемо витримати навіть п'яти хвилин! Хочемо постійної інтелектуальної напруги. Не витримуємо стільки спокою. Це переживає кожен, коли їде на Святу Гору. І взагалі, коли їде кудись провести час в тиші. Все постійно твердимо: «Хочу відпочити, заспокоїтися». Коли ж представляється зручний випадок, не вщухаємо. Самі намагаємося створити собі проблему, щоб було про що міркувати. Постійно просимо напруги. Ми звикли до проблем і драм. Як наркомани, які не можуть без своєї дози. Наша доза – це проблема. Якщо опинишся в порожній кімнаті, закриєш очі і почуєш: «Заспокойся. Тут немає проблем. Вимкни телефон, Інтернет, все вимкни і заспокойся», ти відповіси: «не можу».

З книги О. Андрія (Конаноса) «У шлюбі є свої складнощі…»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька