Хороші справи вимагають терпіння.  

Існує одне слово, перед яким молода людина не може встояти. Це слово і у дорослої людини змушує втрачати самовладання. Тим часом це слово дуже любить наш Бог. Це слово «терпіння».

Ти повинен навчитися терпіти. Не просто говорити це слово іншим: «Потерпи», не тільки читати про нього в книгах і проповідях, але воно повинно стати твоїм особистим життєвим досвідом, твоєї характерною рисою. Є сенс в деяких обставинах почекати. Є потреба в терпінні. Господь робить Свою справу, враховуючи Свої ритми. Він робить Свою справу витримано. І природа так само робить. Квітка розквітає тоді, коли прийде її час. Подивися уважно на зміну сезонів року. Придивися, як росте наше тіло. Все змінюється, але в зовсім інших ритмах, відмінних від тих, в яких живе зараз наше суспільство. Поспіх, паніка, хвилювання роблять нас такими квапливими, залишають Бога бездіяльним. Він не втручається в наші шалені ритми. Господь має Свої ритми – любові і терпіння. Йому незнайомий стрес, Він завжди спокійний.

Навчися і Ти цьому. Все роби з повним спокоєм. Заспокойся і навчися чекати, не поспішай. Вступай до свого життя так, щоб Бог не був причетний до твого стресу, спробуй увійти в Його ритми – в клімат терпіння, очікування, спокою, щоб тобі стати схожим на Бога, а не Йому на тебе. Молитва принесе тобі цей дар. Нелегко його відчути. Якщо хочеш, помолися, щоб і мені це зрозуміти і пережити. Господь не причетний до нашого шаленого ритму. На щастя. Адже те, що ми переживаємо, щось поспішне і нездорове.

Як по-іншому назвати суєту, яка нас охоплює? У Господа інший ритм. Не такий, як у нас. Він працює, але не так, як цього хочемо ми. Ми хочемо тут і зараз. І Бог нам говорить: «Чому ви не бажаєте вчитися у самих себе? Чому ви не дивитеся на вашу статуру, на вашу природу, щоб зрозуміти, як Я вас створив. З'ясуйте, що Я даю вам приводи, щоб ви пам'ятали про терпіння. Коли ти завагітніла? Кілька місяців тому. Коли ти народиш дитину? Через дев'ять місяців. Чому? Тому що дитина існує в утробі з моменту зачаття, але чому не народжується на наступний день? Я, Бог, зміг би зробити так, щоб він народився на наступний день? Так, але Я тебе, майбутню маму, таким чином вчу терпінню. І тебе, майбутнього батька. Почекай і ти». Вчіться терпінню.

Народжується твоя дитина, і ти хочеш, щоб вона швидше виросла. Приходять гості в твій дім, і ти питаєш: «Як він? Змінився? Виріс? Дивіться, яким він став. Його пальчики, його ніжки, подивіться, як виросли його ніжки!». І гості бажають йому якомога швидше подорослішати. Господь таким способом тобі каже: «Бачиш, як росте твоя дитина? Потихеньку, потихеньку, спокійно. Виросте в спокійному ритмі». Це і є Божі ритми, ритми терпіння.

Господь прекрасно знає їх. Тому і говориться в Святому Письмі, що він чекав сорок років ізраїльтян, коли ті вийшли з Єгипту, прямуючи до землі обітованої. Вийшли і навіть не знали, що йтимуть сорок років. Говорили: «Доберемося найближчим часом. Але це "найближче" скільки триватиме? Не думаємо, що кілька місяців. Скільки часу займе цей шлях?» Сорок років Господь перевіряв їхнє терпіння. Про це прочитаєте в Псалтирі. Псалтир – дуже хороша книга, в ній багато сказано про терпіння. Про терпіння, яке проявляє Бог по відношенню до людей, про терпіння, яке проявляємо ми по відношенню до Бога. Мене вразили слова псалма, де йдеться про багаторазове повернення ізраїльтян до ідолів. Вони «не дочекалися Божого сповивання». І поруч тлумачення: «не дочекалися побачити Божий задум про них». Були нетерплячими. Господь дещо готував для них, щоб допомогти, але ті не чекали. Тому і вдавалися до всього, що було перед очима: ідолам, язичницьким богам, легким рішенням, гріхам, непотребам. Вибирали квапливо і воліли легкого шляху. Однак хороші справи вимагають терпіння. Не стається все відразу. Хороші справи дійсно повільно виконуються. Якщо поспішаєш, то як цьому зрадієш? Господь чекав блукаючих сорок років, щоб їхні серця пом'якшилися і змирилися. Він чекав їх з нетерпінням, щоб поклонилися Йому, а не ідолам.

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька