Як випромінювати світло, а не тільки слова.

Що сказав Господь? «Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші». Щоб побачили твої добрі справи всі твої близькі, твої діти. Тільки справи щоб побачили? Світло! Ти випромінюєш світло? Ти показуєш щось обнадійливе, гідне захоплення і наслідування? Якщо так, то твоя дитина це помітить. Але ми зазвичай випромінюємо не світло, а тільки слова. Хвилювання, тиск, тривогу. Хіба Христос нам про це говорить? Адже це не мої слова. Я ніколи в своєму житті не зустрічав людини, яка б змінилася під тиском.

Зустрічаємо зовсім протилежне. Розслаблення, але не мораль, тобто послаблення краватки, яка душить, призводить до невимушених змін. Заспокойся спочатку, трохи подихай, віднови душевну рівновагу, відчуй себе комфортно, зроби вільними рухи і вибери те, що ти хочеш у своєму житті. Подивися уважно на речі: важливо, щоб ти не відчував, що вони на тебе тиснуть, нехай і вони здаються святими. Тобто я, наприклад, вчора постив цілий день, взагалі не куштував ніякої їжі, навіть води не пив, але це особисто мій вибір. Це не означає, що треба і іншого примушувати робити те ж саме. Коли побачу когось, хто не хоче постити, я повинен зрозуміти, що він окрема особистість, вільна в своїх діях, і до цього мені треба ставитися з великою повагою.
Хтось мені каже: «Ти священик і так вільно говориш».

Так, це тому, що ношу рясу, яка говорить сама за себе, тому не хочу нікого примушувати. Пам'ятаю, що сказав герондисі Гавриїлі її духівник: «Коли поїдеш в Індію, не поспішай проповідувати. Твоя ряса говорить сама за себе. Інші не розуміють, що жінка, яка приїхала в Індію, щоб носити чорну рясу і позбутися земних благ, хоче подвигу, хоче аскези, хоче утримання, хоче поста. Добре! Роби все це! Для самої себе! Господь не посилає тебе, щоб ти стала приводом для тиску інших».

Свобода, повага, наснага, молитва і випромінювання світла. Це світло, торкнувшись іншого, його зігріє. І коли зігріє, то зніме з нього верхній одяг, який він носить: його егоїзм, його гнів, його опір. І скаже сам собі: «Я хочу, щоб мене зігрівало твоє світло, яке випромінює теплоту, доброту, солодкість, дбайливість». Ось у чому секрет! Після цього місцеві жителі пішли до герондиси Гавриїли і сказали: «Який твій Бог, якщо він робить тебе такою смиренною і вчить тебе нас поважати?» Однак два роки герондиса нічого не говорила, тільки допомагала прокаженим, очищала їхні рани, годувала бідних, сприяла в звичайних повсякденних буднях. Практичне християнство без вигоди. А не «дай мені щось, щоб я тобі дав щось». Все це вона робила з чистого серця для Христа, Якого любила сама і хотіла, щоб про Нього дізналися й інші.

Само собою зрозуміло, що я хочу, щоб всі ходили в храм, молилися, постили, причащалися. Але я не можу до всього цього примушувати. Хочу, щоб інший побачив в моїх очах, що я поважаю його свободу.

Герондиса Гавриїла два роки розповідала про Бога, не кажучи ні слова.
Ти можеш так розповісти про Бога?

Індійці прийшли до неї і говорять: «У якого Бога ти віриш?» І вона відповідає: «Ім'я мого Бога Ісус!» «Ми теж хочемо Ісуса бачити!» - «Але я ж не говорила вам про Нього!» - «Ось тому! Тому що віримо, що Бог, Який послав тебе, повинен бути справжнім Богом! Тому що по-іншому не може бути! Той, Хто створив тебе такою, повинен бути справжнім Богом!» -

«Іншими словами, якою Він мене створив?» - «Тебе створив вільною! Тебе створив з широким кругозором!»

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»

Пер. з новогрецької Сергія Рудька