Архім. Андрій (Конаннос) про справжню свободу

Як не відвернути дітей від Бога.

Згадайте, наскільки був вільний Христос, наскільки вільний був зі Своїми учнями. Коли деякі послідовники відійшли від Нього, Він сказав учням: «Чи не хочете й ви відійти від Мене? Може, бажаєте і ви разом з ними піти далеко від Мене?» Апостол Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова життя вічного». Хочу сказати про те, що Христос їх тримав біля Себе Своєю любов'ю, без примусу. Він їм говорив, щоб йшли, але ті ніби приклеїлися до Нього. «Якщо хочете, ви вільні ...» Однак ті відповідали: «Ми вільні у виборі обійняти Тебе і не кидати! З Тобою бути ми хочемо!»

Хто може сьогодні сказати своїй дитині: «Якщо хочеш, чадо моє, йди», а у відповідь почути: «Куди мені йти далеко від тебе? Ти ж моя радість. Ти наповнюєш життя моє змістом!»

Уяви, щоб батько сказав своєму чаду: «Якщо хочеш, не повертайся сьогодні рано ввечері», а у відповідь почув: «Ти що таке кажеш? Кинути своє затишне гніздечко, своїх батьків, чудову сімейну атмосферу?»

Це дуже важливо. Тиск, який ми чинимо на дітей, відвертає їх від нас і від Бога. І якщо я спотворюю образ Божий в дитині, то для її душі завдаю великої шкоди. Таку ж шкоду можу нанести будь-якій людині, коли говорю про Бога, використовуючи невідповідний метод.

Одного разу мені одна дитина зізналася: «Отче, у мене неймовірні спогади з початкової школи. Пам'ятаю, як учитель нас вигнав з церкви за те, що ми там розмовляли. Вигнав, дав запотиличник, а потім знову завів. Усередині храму забороняється давати запотиличник, а поза дозволяється. І він продовжив молитися».

Дітям запам'ятався наступний взаємозалежний ланцюжок: Божественна Літургія - Церква - молитва - запотиличник - покарання - помста. Цей досвід зберіг неприємні спогади, хоча повинен був нагадувати їм про любов і доброту. Ти скажеш: «Добре, але хочеться ж спокою в храмі». «Зрозуміло. Але, думаю, ми ніколи не повинні давати запотиличник тому, хто говорить, та ще й дитині початкової школи». Зараз цей хлопець вже закінчує середню школу і до цих пір все пам'ятає. Під час наступної зустрічі він мені розповів ще дещо: «Одного разу викладачі покликали мене в учительську, сказали, що я хороший учень, і наказали не дружити з тим-то, тому що це не принесе мені в майбутньому ніякої користі». Так, якби у мене була дитина, я б стежив, з ким він у компанії. Але не таким же способом. Не так, що «той поганий, уникай його». Не забувай: погані діти кращі! Поганих дітей любить Господь. Поганих людей любить Господь, не тисне на них, тому, найімовірніше, що колись вони зміняться. Ця Божа ласка є єдина можливість, щоб погана людина змінилася в кращу сторону, тому що Бог не утискає її. Ти, скажімо, будучи Божими устами, людиною, яка говорить про Бога, коли лаєш когось, той противиться, твій голос терзає його. Як ти таким чином наблизиш когось до Бога? Доб'єшся якраз зворотного!
 

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»

Переклад з новогрецької Сергія Рудька

Опубликовано: пн, 09/12/2019 - 14:35

Статистика

Всего просмотров 2,790

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle