У розмовній мові, для позначення добрих духів ми, найчастіше, вживаємо слово «ангел», а для позначення злих - «біс» або «демон».

Однак у Святому Письмі можна зустріти найменування «аггел». Наприклад, коли Спаситель вказує на долю грішників під час Страшного суду, то вимовляє такі слова: «Идите от мене, проклятии, во огнь вечный, уготованный диаволу и аггелом его» (Мф. 25, 41), – також і апостол Павло пише: «И за премногая откровения да не превозношуся, дадеся ми пакостник плоти, аггел сатанин, да ми пакости деет, да не превозношуся» (2 Кор. 12, 7).

Так все-таки ангел чи аггел? Думаю, неважко здогадатися, що обидва варіанти правильні, тільки кожен в свому значенні. Саме слово «ангел» (ὁ ἄγγελος) запозичене з грецької мови і в перекладі означає «вісник», що в свою чергу, вказує на службову роль духів. При цьому в оригіналі ніяких етимологічних нюансів немає, адже начебто і так ясно, що служити духовні сутності можуть як Богу, так і дияволу. Однак церковнослов'янською мовою було створено штучний граматичний термін – «аггел» – ним позначають саме занепалих духів, тобто бісів. Як ми розуміємо, сформувалася дана практика не просто так.

Давайте поглянемо на граматичну сторону питання, яка в даному випадку нерозривно пов'язана з символізмом. Церковнослов'янською мовою буква «г», в словах іншомовного походження, перед «к», «х» і «г» вимовляється як «н». Як бачимо, подібні правила є і в грецькый. Винятки тут складають лише два слова: ім'я «Аггей» і, власне, вже відомий нам «аггел». В даному контексті в імені немає ніякого символізму, так як церковно-слов’янське «Аггей» є калькою від єврейського «Хагай», тобто «Святковий». А ось з «аггелом», все трохи образніше.

Багато з нас вже звикли, що в церковнослов'янській мові ряд слів пишеться в скороченому вигляді. Для позначення скорочення використовується спеціальний знак - титло. Самі титла поділяються на прості ( ҃ )  і буквенні ( ҄). Прості завжди мають незмінний графічний вигляд, а під літерними зазвичай вказується пропущена буква: «г», «д», «о», «р» або «с». Що цікаво, під титлами завжди пишуться слова, що позначають священні поняття, наприклад: Бог, благ, блаженний, Діва, Дух, Іісус, Мати, молитва, мученик, Небо, Отець, Син, Спаситель, Цар, Церква і т. д. Саме на підставі цього принципу і було внесено відмінність між «ангелом» і «аггелом». Слово «ангел» завжди пишеться з титлом, а «аггел» - без. Виходить, що тут навіть граматичних правил, з їхніми винятками, не потрібно знати, досить побачити наявність або відсутність титла, і ми відразу зрозуміємо, йдеться про посланника Бога або диявола.

Якщо в тексті все досить просто і зрозуміло, то в реальному духовному житті відмінність між ангелом і аггелом вловити набагато складніше, а все тому, як пише апостол Павло, що навіть сатана може приймати образ Ангела світла, а його служителі, тобто демони - образ служителів правди (2 Кор. 11, 14-15). Тому такий досвідчений духівник як святитель Ігнатій (Брянчанінов) радить взагалі спочатку ставитися з недовірою до будь-яких надприродних явищ, щоб аггели тим самим не змогли нас спокусити. Більш того, навряд чи хтось наважиться стверджувати, що він заслуговує прямого спілкування з небесними силами, а ось бісівських спокус і різних хитрощів в нашому житті хоч відбавляй, тільки б вистачило розуму і досвіду розгледіти їх і вчасно правильно відреагувати. Ну, а якщо хто з нас досягне такого духовного рівня, що удостоїться явлення ангела, то, думаю, якщо ми при цьому проявимо обережність, то це Божого посланника ніяк не образить і не засмутить.

Протоієрей Володимир Долгих