Святкове богослужіння звершили дев'ять архієреїв.

Урочистості з нагоди 20-річчя обрітення мощів та прославлення в лику святих преподобного Амфілохія, чудотворця Почаївського відбулися в Успенській Почаївській Лаврі 12 травня 2022 року.

За багаторічною традицією святкування розпочалося увечері 10 травня. Хресним ходом навколо обителі духовенство на чолі з митрополитом Почаєвським Володимиром та архієпископом Шумським Іовом перенесли раку з мощами преподобного Амфілохія Почаївського з Печерного храму до Преображенського собору. Чесні мощі святого з церковними піснеспівами супроводжували братія Лаври, студенти Почаївської духовної семінарії, віруючі жителі Почаєва та богомольці, які прибули на урочистості. Прикрашену квітами раку було встановлено в центрі храму.

11 травня в Преображенському соборі правилася святкова всеношна. Віруючі могли прикластися до мощей прп. Амфілохія і були помазані освяченим єлеєм.

Вранці 12 травня, день пам'яті преподобного Амфілохія Почаївського, у Преображенському соборі було звершено Божественну літургію. Святкове богослужіння очолив митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій. Його Високопреосвященству співслужили митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим, митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, митрополит Почаївський Володимир, митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, архієпископ Городницький Олександр, архієпископ Шумський Іов, єпископ Ладижинський Сергій, єпископ Новобугський Варнава, братія обителі та гості в священному сані.

Під склепінням храму молилися монахи, учні Почаївської духовної семінарії, численні парафіяни та паломники.

Після Літургії мощі преподобного Амфілохія Почаївського пронесли хресним ходом у Печерний храм – місце їхнього постійного перебування.

Преподобний Амфілохій Почаївський (Головатюк; XХ ст.) – чудотворець, провидець, схиігумен Почаївської Лаври. Прийшов до обителі у 31 рік, став ченцем у 38. Виконував різні послухи, приймав хворих як фельдшер, костоправ. У 1962 році захистив Троїцький собор Лаври від закриття, за що був запроторений владою до психіатричної лікарні. Після звільнення повернувся до рідного села Мала Іловиця (Тернопільська область), жив у племінника, служив молебні, зціляв хворих. Внаслідок підбурювання місцевих чиновників, був жорстоко побитий родичем; у передсмертному стані доставлений до Лаври, пострижений у схиму; видужав, повернувся на батьківщину. До кінця своїх днів молився, приймав хворих. Спочив 1 січня 1971 року у віці 76 років. Прославлений у лику святих 12 травня 2002 року.