Що необхідно для більш глибокого та швидкого покаяння, для переміни себе

Тези проповіді в неділю про Закхея духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).

Після Хрещення на річці Йордан Господь наш Ісус Христос 40 днів перебував у пості й молитві в іудейській пустелі, а далі Він виходить проповідувати Євангеліє, і першими Його словами були: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мв. 4:17). На жаль, не всі люди здатні зрозуміти цей заклик до покаяння. Що означає покаятися? Повністю змінити спосіб свого життя. Але більшість з нас, навіть тих, хто постійно ходить до храму Божого, не впевнена в тому, що можна так радикально помінятися, зробитися зовсім іншою людиною. Є навіть така недобра приказка: «Горбатого хіба що могила виправить». Існують протестантські релігійні течії, прихильники яких переконані в тому, що людина не може протягом свого життя змінитися. Вони стверджують: якою людина народжується, такою й помирає. Подібна думка випливає з їхнього вчення про так зване визначення наперед, або приречення. Згідно з ним, хтось обраний для спасіння, а хтось – для загибелі, і жоден не може цьому завадити. Якщо в тебе добре ладиться з бізнесом і ти заробляєш великі гроші, то тебе чекає спасіння, а якщо ти бідний, – то приречений на загибель. І можна сказати, що значна частина суспільства дотримується цієї безбожної протестантської етики.

У сучасному секулярному світі всі переконані, що людина може мінятися фізично. Для цього розвинута величезна індустрія фізкультури та спорту. Кожен також знає те, що людина може збагачуватися інтелектуально. Для цього змалку ми віддаємо своїх дітей до школи, щоб вони стали людьми освіченими. Також дуже багато робимо, щоб покращити своє матеріальне становище. Але мало хто вірить у те, що людина може мінятися духовно і морально, тобто із злої ставати доброю, із розпутної – цнотливою, із скупої – щедрою.

У цю неділю, яка нагадує нам, що вже скоро почнуться підготовчі неділі до Великого посту, Церква через євангельський образ митаря Закхея показує, що кожна людина може мінятися не лише фізично, інтелектуально, матеріально, але й духовно. Саме так: із злої, розбещеної, скупої вона може стати доброю, цнотливою, щирою. І це відбувається завдяки покаянню.

Коли Господь входив у місто Єрихон, то Його дуже захотів побачити багатий чоловік на ім’я Закхей, який був начальником над митарями, збирачами податків. Але чоловік був дуже маленького зросту й за натовпом не міг побачити Спасителя. Тоді він забіг наперед і виліз на смоківницю і тільки так спромігся побачити Христа. І ось, коли Спаситель побачив цього багатого чоловіка на дереві, Він підійшов до нього і сказав: «Закхею, негайно злізай з дерева, бо Мені потрібно бути в твоєму домі!» І Закхей з великою радістю мав можливість приймати в себе Самого Христа. А люди, які це бачили, стали нарікати й говорити, що як це так – Христос увійшов у будинок до великого грішника. Вони так говорили, бо не вірили, що людина може внутрішньо мінятися. А сам митар Закхей настільки був вражений цією зустріччю зі Спасителем, що не лише зовнішньо, але, найголовніше, внутрішньо повністю перемінився. Він сказав: «Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо». Закінчується ця історія словами Спасителя, якими Ісус пояснює всім, чому Він зайшов у будинок грішника. Він каже: «Сьогодні спасіння завітало до цього дому, бо й він (Закхей) син Авраама; Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло» (див. Лк. 19:1–10).

Для більшості з нас покаяння – це надзвичайно довготривалий процес, але може бути так, що людина зміниться дуже швидко. Наприклад, розбійник з хреста першим увійшов у рай, щойно усвідомив, що страждає на хресті справедливо за свої гріхи і попросив у Христа згадати про нього у Своєму Царстві, а комусь потрібно все своє життя віддати, щоб побороти ту чи іншу маленьку пристрасть.

Що необхідно для більш глибокого та швидкого покаяння, для переміни себе? Як ми бачимо з прикладу митаря Закхея, потрібно в першу чергу запалити у власному серці стрімке бажання побачити Христа. Але, як пише святитель Феофан Затворник, зазвичай ми схильні відкладати цю зустріч на пізніше. Нам хочеться жити на повну, брати від цього земного життя все. І ми відтягуємо час нашого покаяння. Як кається Блаженний Августин у своїй «Сповіді»? Він просив у Христа: «Дай мені, Господи, цнотливість (целомудріє), але тільки не зараз». До чого це може призвести? Урешті-решт, ми можемо залишитися ні з чим, як та стара із відомої казки про золоту рибку: після царських шаноб вона залишилася з розбитим коритом.

Ще, щоб побачити Христа, треба бути мужнім, не боятися суспільної думки, не боятися втратити свою репутацію, місце під сонцем, як цього не побоявся зробити митар Закхей. Потрібно мати сміливість рухатися проти шквального вітру спочатку насмішок, а потім прихованих і відкритих погроз аж до фізичної розправи. Лише коли ми готові це сприйняти, коли ми не на словах, а насправді смиряємо себе, тоді до нас приходить Христос і спасає нас. І відтак ми здатні повністю внутрішньо помінятися: із злих стати добрими і навіть святими, в чому хай допоможе нам святий первоверховний апостол Петро, поклоніння веригам якого ми нині також святкуємо. Амінь!

 

Теги

Теги: 

Социальные комментарии Cackle