О том, как святитель Иоанн Милостивый помогает пожизненно заключенным

Второй год осуществляется проект Синодального отдела  УПЦ по тюремному служению «Арт-примирение». Проект предусматривает творческий конкурс среди осужденных к пожизненному заключению. Партнерами в проведении конкурса являются культурно-искусствоведческий центр «Пасика», Музей театрального киноискусства Украины, Национальный Киево-Печерский заповедник, Театр-студия «МІСТ». Портал «Православная  Жизнь» обратился к главе Синодального отдела по тюремному служению с просьбой прокомментировать данное мероприятие.

Протоиерей Виктор  Яценко:

– По инициативе Cинодального отдела Украинской Православной Церкви по тюремному служению и при содействии благотворительных организаций второй год проводится конкурс творческих работ среди самой тяжелой категории осужденных, приговоренных к высшей мере наказания.

По мере сил Церковь проводит духовно-пастырскую работу среди этой категории заключенных. Не все из них готовы стать на стезю церковной, духовной жизни, некоторые делают только первые шаги, проходя через терния своих грехов, среди которых, как правило, не одна загубленная жизнь.

В прошлом году мы поняли, какое большое значение имеют для них и для общества мероприятия, подобные сегодняшнему. Мы назвали фестиваль «Арт-примирение». Потому что «арт» – это искусство, а примирение – главный лейтмотив общения осужденного с Богом, с обществом. А в примирении часто необходим посредник. Им является Церковь.

Бывает, друзья рассорятся или супруги не могут найти общий язык, обвиняя друг друга. Необходима третья сторона, которая выступит арбитром в споре. В этом смысле Церковь и общественные организации служат своеобразным судьей.

Наш фестиваль включал в себя разные мероприятия: выставки, встречу с родственниками заключенных, с волонтерами, с представителями общественных организаций, органов власти, с чиновниками из Министерств социальной политики и юстиции Украины, с правозащитниками.

В этом году мы посвятили выставку известному святому – святителю Иоанну Милостивому, Патриарху Александрийскому, который известен своими огромными делами милосердия. Он много содействовал людям, попавшим в тяжелые жизненные обстоятельства (экономические, социальные) и в заключение.

В нашем мероприятии присутствует и элемент катехизации. Ведь каждый заключенный, который предоставляет свою работу для конкурса (а это может быть либо какая-то поделка, либо стихи, вышивка, рисунок), посвящая ее этому святому, понимает, что у него есть патрон-покровитель святитель Иоанн Милостивый.

Эти работы мы начали собирать еще летом.

На территории Украины находится больше 20 колоний, где несут наказание пожизненно заключенные.

Что такое колония для пожизненных? Это тюрьма в тюрьме. Туда очень тяжело попасть, нелегко получить доступ, нелегко вступить в общение с этими людьми, поскольку они несут тяжесть своего греха, которая проявляется даже на лице, особенно в глазах, они очень замкнутые.

Хочу всех заверить, что работы эти присланы не по приказу, не путем директивы, это добрая воля каждого пожизненного заключенного.

В 1998 году была введена директива о замене расстрела на пожизненное заключение, и до сих пор не было случая, чтобы эту меру наказания заменили на более щадящую.

Подобные мероприятия, по мнению Церкви, – это путь к душам, которые закрыты, завалены хламом из поступков, крови и слез других людей. Поэтому к ним очень трудно добраться и рассказать о Боге, т. к. у таких людей стена между ними и Богом очень высокая.

Сейчас в Украине насчитывается 1600 человек, приговоренных к пожизненному заключению. Дай Бог, чтобы эта цифра снижалась.

***

Еще было выступление молодежного театра МІСТ. 

Актеры зачитывали письма пожизненно заключенных к подросткам, преступившим закон. Настоящие исповеди, льющиеся из страдающих сердец, никого не оставили равнодушным. Заключенные рассказывали в письмах о своих покалеченных судьбах, пролитии крови невинных людей. Но даже там, за  решеткой, как кающиеся  разбойники, они нашли свою дорогу к Богу. И это помогает им жить и не терять надежду. Вот некоторые выдержки из писем.

Титарчук Сергій:

Одного разу, опинившись в непотрібному місці, я знову став співучасником злочину. Те, що я був на місці злочину – виявилось достатнім, аби мене посадити в тюрму. Таким чином, на свободі я пробув менше року. На цей раз мене звинуватили у вбивстві, яке  не вчиняв. Враховуючи те, що, як кажуть в народі, я – людина системи, на моє обурення ніхто не реагував. Таким чином, в 1999 році мені був винесений вирок – розстріл. Мені тоді було 23 роки. Це був підсумок мого «правильного життя»: родина зруйнована, мама померла від раку, дружина поїхала жити за кордон, всі рідні відмовились від мене і я в полосатій робі з вироком – розстріл. Щоб краще зрозуміти суть вироку, людина має зрозуміти, що такий вирок – це не залякування. Це реальне дихання смерті, коли ти чуєш, як дзвенить тиша.

***

В камері смертників мені в руки потрапило Євангеліє від Матвія. І той, кого ніхто і ніколи не міг поставити на коліна, стояв на колінах і плакав, дочитуючи Благу Звістку. Бог торкнувся мого серця! Я пройшов крізь мораторій на смертну кару і милістю Божою розстріл замінили на довічний строк ув’язнення. За 18 років перебування в тюрмах я пройшов крізь багато випробувань і сміливо можу сказати, що Бог є! Він – реальна особистість! Ісус Христос прийшов в цей світ, щоб спасти грішників і зцілити нас від всіх хвороб, які ведуть людей до загибелі!

Мусієнко Сергій:

Мені прийшлось побачити багато – свого першого друга я ховав, коли нам було по 15 років. І найстрашніше те, що через рік тільки його одинока мама приходила до нього на могилку. А ми – його друзі, були зайняті добуванням грошей, таким чином допомагаючи його матері. Але їй не були потрібні гроші – вона кожного разу плакала, дивлячись на нас, і просила нас слухати своїх батьків. А коли ми збирались разом, то про Ромку «Ворону» старались на згадувати – це вважалось у нас поганою прикметою. А все тому, що ми боялись признатися собі самим в тому, що його смерть і наше життя не мали ніякого сенсу.

***

Знаю ваші молоді, гарячі і свавільні серця (сам був таким), але всі ваші пориви – це пил у порівнянні із родоначальником всього свавілля, яке поки розмножується по землі. Перше свавілля і гордість проявились в Люцифері, як він виявився перед Богом.

***

Задайте самим собі питання: на чому ґрунтується ваша гордість? Чи є вам чим гордитися? І дайте відповідь самим собі чесно.

***

Знаю по собі, що гордість – це така гадюка, яка заповзає в серце і дуже спокійно уживається з всіма вашими вчинками. А можете ви на весь голос  сказати: «Я гордий з того, що займався тими-то і тими-то безчесними і підлими справами? Впевнений, що вам стане соромно. А це і є основа гордості – вона не від Бога, а від світу цього.

Костянтин Бєляєв. Лист до юного друга:

Здрастуй, мій юний друже!

Вітаю тебе іменем Господа нашого Ісуса Христа!

Мене звати Костя, мені 44 роки і я відбуваю покарання у вигляді довічного строку.

Знаю ваші молоді, гарячі і свавільні серця (сам був таким), але всі ваші пориви – це пил у порівнянні із родоначальником всього свавілля, яке поки розмножується по землі. Перше свавілля і гордість проявились в Люцифері, як він виявився перед Богом.

Задайте самим собі питання: на чому ґрунтується ваша гордість? Чи є вам чим гордитися? І дайте відповідь самим собі чесно.

Знаю по собі, що гордість – це така гадюка, яка заповзає в серце і дуже спокійно уживається з всіма вашими вчинками. А можете ви на весь голос  сказати: «Я гордий з того, що займався тими-то і тими-то безчесними і підлими справами? Впевнений, що вам стане соромно. А це і є основа гордості – вона не від Бога, а від світу цього.

Віддайте свої молоді серця в руки Господа милую чого і люблячого – у Ньому ви знайдете все, що може наповнити ваше життя цікавим, пізнавальним, добрим, мужнім. Адже ваші гріхи – це поки що кущики кропиви, а ось мені прийшлось пожинати цілий ліс! Якби не Господь – я би давно вже згнив і зотлів. Повірте, мої друзі і брати – не варто доводити своє життя до того, до чого довів його я.

Cергей Герук, фото автора

Опубликовано: чт, 26/01/2017 - 13:18

Статистика

Всего просмотров 65

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle