Нова фаза інформаційної війни проти УПЦ: яка «зброя» найкраща?

Вже традиційною для українського медіапростору стала інформаційна війна. Кажучи простими словами, якщо є бажання когось «потопити», найкраще це зробити за допомогою ЗМІ. Саме через колосальний вплив різноманітних інформаційних джерел на суспільство в людей формується ставлення до конкретних осіб, політичних партій, релігійних організацій тощо. Про це розмірковує клірик Волинської єпархії УПЦ священик Олег Точинський.

У зв’язку з суспільно-політичними подіями останніх років в Україні, розгорнута доволі потужна кампанія з дискредитації Української Православної Церкви, в якій ЗМІ відіграє не останню роль. Саме засоби масової інформації, які, в більшості своїй, відробляють чиїсь гроші, працюючи на замовників, сьогодні формують негативний імідж УПЦ в очах людей. Причому в інформації ЗМІ про Церкву чітко проглядаються технології, які спрямовані на пробудження ворожого ставлення, агресії та ненависті в читачів. А інформаційне поле найбільш популярних інтернет-ресурсів вздовж і впоперек переповнене новинами чи статтями антицерковного характеру.

Однак, чим більше з’являється подібної інформації, тим легше розгледіти її провокаційний характер та мету, яку ставлять перед собою автори статей, новин та інтерв’ю проти УПЦ. Інформаційна хвиля є не такою і страшною, якщо вміло розбиратись із тим, що тобі намагаються нав’язати, шукаючи правду.

Джерела комерційного плану: телеканали, інтернет-видання, радіо 

Найпотужнішими рупорами суспільства є комерційні ЗМІ. Починаючи від телевізійних каналів і закінчуючи регіональними інтернет-виданнями — всі вони мають конкретних власників (традиційно, це політики та бізнесмени), які в будь-який час вимагають від своїх підлеглих альтернативної «правди», «власного» бачення тих чи інших подій, а якщо і потрібно – відвертої брехні і наклепів.

Політики, утримуючи такі ЗМІ, будуть використовувати їх по-перше, для просування своїх політичних переконань, по-друге, аби здобути популярність та довіру електорату, по-третє, щоб «воювати» зі своїми ворогами, конкурентами та опонентами.

ЗМІ у власності бізнесменів, окрім всього перерахованого, будуть "заробляти" гроші. Зазвичай, основним сегментом таких каналів є реклама, політична агітація, «брудні» сенсації та замовні матеріали.

Телеканал, радіостанція, веб-сайт формують свою інформаційну та редакційну політику згідно з бажанням власника. Відтак, розраховувати на те, що ці засоби масової інформації будуть працювати професійно та неупереджено, це все одно, що обманювати самих себе. Дуже часто можна спостергіати, як подібні інформаційні джерела вдаються до маніпуляцій фактами, напівправди, повного спотворення інформації, свідомого замовчування тих чи інших новин, аби не «вибілити» того, кого наказано «топити».

Всі ці механізми, упродовж 2014-2015 років неодноразово використовувались в інформаційній боротьбі проти Української Православної Церкви. Прикладів, які доводять правдивість цієї теорії – безліч.

У минулому році досить популярною була новина про те, що священик Української Православної Церкви Віталій Ейсмонт перейшов в УПЦ КП. Як повідомляв сам Віталій Ейсмонт, це рішення він прийняв через ряд проблем, які трапились у його житті: «В мене родина з шістьма дітьми, а парафія дуже мала та у вимираючому селі. Не раз звертався до владики з проханням перевести мене на іншу парафію, щоб я зміг хоча б прогодувати сім’ю. Але мені відповідали, що в мене «просто неспокійний дух, тому треба читати всі 12 томів Іоана Златоуста, тоді все пройде, і Бог допоможе». Я став читати, вліз в борги, але нічого не змінилось – прийшов знову, пояснивши, що нема за що дітей годувати. А мені кажуть: «Мало, читай ще Феофана Затворника». Коли і це не допомогло, то відповідь була такою, що я спершу подумав, що то був жарт. Мені сказали, що «у вас там є баптисти, от працюй, навертай їх до спасенної православної віри – тоді й парафія збільшиться, і гроші з’являться». Це якщо лише говорити про деякі штрихи єпархіального життя, я ще з цим жив і до цього звикав». Вже потім, до вище сказаного було додано слова про те, що Церква не засудила екс-президента Віктора Януковича, не підтримала революцію і т.п. Все це підштовхнуло Віталія Ейсмонта до співслужіння з УПЦ КП, за що його було заборонено в служінні. Наслідки своїх дій він чудово розумів, а відтак був готовий до того, що його демарш призведе до канонічно обґрунтованих покарань. Зараз Віталій Ейсмонт є священиком УПЦ КП. 

Один з найпопулярніших телеканалів України – «ICTV» подавав вище зазначену інформацію в наступному форматі: «УПЦ МП відсторонила священика за заклик до примирення з УПЦ КП». 

На які цікаві моменти інформації варто було б звернути увагу?

Назва статті.  

По-перше, в Україні немає такої релігійної організації, як УПЦ МП — про це свідчать реєстраційні документи, з якими можна ознайомитись на сайті Міністерства юстицій. Зрозуміло, що наголос на абревіатуру «МП» (Московський Патріархат), було зроблено навмисно, оскільки, в силу асоціаційного сприйняття, люди матимуть на увазі не УПЦ, а «п’яту колону Москви» (ще один популярний в ЗМІ ярлик для УПЦ).

По-друге, привертає увагу також і те, яку мотивацію «відсторонення» Віталія Ейсмотна подано у самій «шапці» — «…за заклик до примирення з УПЦ КП». Навіть зі слів самого Віталія Ейсмонта можна зрозуміти, що жодних закликів він не робив. Він просто співслужив із представниками УПЦ КП, що є заборонено канонічними правилами Церкви. Саме це і стало причиною його «відсторонення». Однак, провокація полягає в тому, що пересічний читач чи глядач може подумати, що УПЦ – така собі антиукраїнськи агресивно налаштована контора, представники якої розмовляють лише російською, ненавидять все українське і не бажають миру в Україні. 

⦁ Вміст першої частини новини («Апеляція» до людяності). 

Неправдива інформація, з домішками тиску «на жалість» та «апеляцією» до людяності, мовляв: «Подивіться! Людина хоче миру, а вони його, багатодітного,  за це позбавляють можливості заробляти!»

Читаємо таке: «Митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон (УПЦ МП) заборонив проводити богослужіння священику Української Православної Церкви Московського Патріархату протоієрею Віталію Ейсмонту за заклики до примирення між УПЦ МП і УПЦ КП. Настоятеля Покровського храму в селі Холосно, Коростенського району, Житомирської області Віталія Ейсмонта, "покарали забороною на служіння" за те, що він закликав до примирення і об'єднання з УПЦ КП. На місце отця Віталія в село Холосно вже призначили нового священика. Тому отцю Віталію заборонили відправляти богослужіння і отримувати зарплату на приватні потреби (фактично зарплату) з церкви. У Віталія Ейсмонта багатодітна сім'я і він в цій ситуації при бажанні довести справедливість залишився без засобів для виживання».

Акцент на словах: «заборонили», «покарали». Враження в читача складається відповідне, адже заборона і покарання, тим більше за таку, здавалось би, добру справу, — несправедливі, якщо ще й враховувати те, що герой матеріалу багатодітний.

Документ, згідно якого Віталія Ейсмонта було заборонено в священицькому служінні, розкриває нам справжні причини того, чому його було «покарано». Причиною тому стало порушення ним 10-го Апостольського Правила. Також там нагадано, що він 21 листопада 1991 року перед Хрестом і Євангелієм давав присягу на вірність канонічній Христовій Церкві.

⦁ Вміст другої частини статті (Хто замовляв?).

Вже в другій частині статті стає зрозумілим, на чию користь працювали журналісти, які "складали" цей матеріал. «Як зазначили в УПЦ КП, вони підтримують отця Віталія Ейсмонта і намагаються допомогти у вирішенні ситуації, що склалася. "Київська Патріархія послідовно підтримує і пропагує ідею створення єдиної української церкви. Зараз і в Київській Патріархії, і в Московському Патріархаті працюють комісії для об'єднання церков. Відповідно це означає, що Московський патріархат теж є прихильником ідеї об'єднання. Але замість цього вони карають тих людей, які пропагують цю ідею ", — зазначив представник Української Православної Церкви Київського Патріархату. Православна Церква Київського Патріархату готова допомогти отцю Віталію з місцем служіння».

Вже в кінці матеріалу, ніби між іншим, на сцену виходить УПЦ КП. Саме ця конфесія, яка більше інших, навіть більше самого Віталія Ейсмонта, була зацікавлена в трансляції цього матеріалу на провідних каналах, зокрема і на «ICTV», нібито переймається проблемами «утиснених» в правах священиків УПЦ.  УПЦ КП розщедрилась до того, що навіть «готова допомогти отцю Віталію з місцем служіння», хоча, якби він захотів, то міг би знайти собі інше місце служіння і в УПЦ.

Який висновок може зробити пересічний читач/глядач, ознайомившись з таким, здавалось би, безвинним матеріалом? Очевидно, УПЦ – погана, а УПЦ КП – хороша. УПЦ – «московська», а УПЦ КП – українська. Але між рядками читається і провокаційний зміст статті, й її очевидний замовник. Тому сказати те, що ця новина претендує на неупередженість, було б неправильно.

Варто відзначити також і те, що новини про УПЦ в такого роду ЗМІ подаються зазвичай тоді, коли вони резонансні або негативного змісту. Новини позитивного наповнення подаються або не повністю, або ж не подаються зовсім.  Так, 21 січня 2015 року в місті Луцьку Волинська єпархія УПЦ вкотре організувала Різдвяний Благодійний концерт для дітей-сиріт. Метою цьогорічного дійства було зібрання коштів для дітей, батьки яких загинули в зоні АТО, і для сиротинців, які знаходяться в епіцентрі бойових дій на Сході України. Цьогорічний Благодійний концерт зібрав 300 тис. грн., які й було виділено на вище зазначені потреби.

Як подали новину про цю подію регіональні ЗМІ? Більшість з них не написали про подію взагалі ані слова, а з тих, хто писав – сайт «Волинські новини». Однак, читаючи новину про Благодійний концерт на сайті «Волинські новини», знову-таки, журналісти застосували технології маніпулювання інформацією. Стаття мала назву «НАЙМАСШТАБНІШЕ БЛАГОДІЙНЕ ДІЙСТВО В УКРАЇНІ ВІДБУЛОСЬ У ЛУЦЬКУ». Ні в назві, ні в самій новині не було вказано конфесійної приналежності і навіть язвлячого «МП». Постійно повторювалось, що організатором дійства виступила Волинська єпархія. Все би нічого, однак треба сказати, що в Луцьку, як мінімум 3 «Волинських єпархії»: УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ.

Можна було б посилатись на некомпетентність журналістів «Волинських новин», але дане інтернет-видання регулярно публікує новини про Волинську єпархію УПЦ КП, розписуючи події цієї конфесії в «усіх кольорах».

ЗМІ інших релігійних організацій

Окремо варто було б зупинитись на «боротьбі» з УПЦ на сторінках інтернет-видань інших релігійних конфесій. Активна інформаційна війна інших релігійних течій з УПЦ ведеться переважно з політичним забарвленням, а нинішня суспільно-політична ситуація в Україні цьому особливо сприяє. 

Ситуація складається таким чином, що Українська Православна Церква охоплює всі без винятку області України. Зрозуміло, що громадянська позиція священнослужителів і мирян, їхнє ставлення до тих чи інших подій буде відрізнятись в залежності від регіону, в якому вони живуть. Досить часто трапляється так, що особиста позиція тих чи інших священиків розходиться з офіційною позицією Церкви.

Священнослужителі мають необережність публічно висловлювати свої думки, які пізніше використовують в якості звинувачень проти всієї Церкви. Саме такими ситуаціями користуються представники інших релігійних течій чи конфесій у своїй інформаційній боротьбі з УПЦ.

Яскравим прикладом є сайт «РІСУ», який, по суті, є інтернет-виданням УГКЦ. Хоча сайт покликаний до неупередженої подачі новин усіх релігійних організацій України, досить часто журналісти цього веб-сайту дозволяють собі не просто розповідати про ту чи іншу ситуацію, але й давати їй власну, на жаль, заангажовану, оцінку. Традиційно, каміння летить у бік УПЦ і «догналітів» (розкольників у середовищі УГКЦ).

Так, 4 жовтня 2014 році на сторінках сайту «РІСУ» з’явилась новина: «Священика УПЦ (МП) звинуватили у відмові хоронити загиблих воїнів АТО». Власне, саме ця новина, яка була видана Житомирським виданням «ДеПо», поклала початок легенді про те, що духовенство УПЦ відмовляється відспівувати бійців ЗСУ, які загинули в АТО. Звістка про те, що на Житомирщині священик УПЦ нібито відмовився ховати загиблого українського воїна, сколихнула суспільство і була розтиражована у величезних масштабах. Так само зробило і видання «РІСУ», подавши неперевірену і непідтверджену інформацію.

Як виявилось пізніше, новина про те, що священик УПЦ нібито відмовився ховати загиблого українського воїна- відвертий наклеп. Житомирське регіональне інтернет-видання «ДеПо» написало спростування своєї попередньої новини, додавши при цьому свідчення матері і сестри загиблого: «Це неправда, нічого такого не було. Отець Володимир, навпаки, допомагав із похоронами, — говорить сестра загиблого бійця АТО Світлана. — Це дуже хороший батюшка, його обмовили. Хто і для чого - не знаю. Сподіваюся, ви виправите цю помилку». Сам священик, якого несправедливо звинуватили в тому, в чому він не винен, сказав: «Я не знаю, чому про мене таке сказали, я ніколи б такого не зробив, мене знає все село — приїжджайте, заходьте у двори, поговоріть з людьми. З родиною загиблого ми далекі родичі, сусіди. Я сам проводжав його в армію. Я знаю цю сім'ю. Мені дуже прикро».

Видання «РІСУ» подання неправдивої інформації не спростувало (як і всі інші сайти, які про це писали). Однак, до тієї ж статті, де на «РІСУ» про це писали вперше, додали слово «оновлено», а в матеріал – свідчення родичів загиблого військового, наведені вище.

Окремо варто відзачитиі манеру подачі новин на сайтах УПЦ КП. Досить часто в новинах УПЦ КП про УПЦ, які зазвичай несуть неправдивий або провокативний зміст, можна зустріти слова на кшталт «з достовірних джерел стало відомо…», «МПвУ», «допомагають ДНР» і т.п. Особливо треба відмітити і те, що представники УПЦ КП часто подають неправдиву інформацію про УПЦ в інтерв’ю та коментарях. Так, нещодавнє інтерв’ю очільника УПЦ КП переповнене неправдивою або непідтвердженою інформацією про УПЦ. Допускають в УПЦ КП наклепи проти УПЦ навіть під час проповідей.

Блоги та сторінки у соціальних мережах

Особливо варто відзначити «внесок» «блогосфери» та соціальних мереж в інформаційну війну проти УПЦ.  Найбільше дивує те, наскільки просто люди піддаються впливу тієї інформації, яка там публікується, — вони вірять буквально «на слово». Це абсурдно, тим більше, що блоги, а часто і сторінки в соціальних мережах, ведуться анонімно. Публікації і коментарі взагалі не можуть претендувати на істинність, допоки там не буде хоча б непрямого підтвердження сказаного.

Заангажовані «релігійні експерти», закомплексовані однобокі «дописувачі» та просто брехуни – це, в переважній більшості, контингент тих людей, які ведуть блоги антицерковного змісту. Фактично, жодного конструктиву в тих матеріалах немає, лише бездумне «поливання брудом» під прикриттям «нікнеймів».

Трохи іншою, але не кращою, є ситуація зі сторінками у соціальних мережах. Люди, які намагаються донести ту чи іншу інформацію до своїх «френдів», роблять це, враховуючи не сам факт події, а власне ставлення до неї. Наприклад, коли Предстоятель УПЦ Блаженнійший Митрополит Онуфрій написав лист-звернення до полоненої української льотчиці Надії Савченко із закликом припинити голодування, то на сторінках окремих осіб у соцмережах даний факт було подано як мало не схиляння Надії Савченко до зради інтересам України.

Неоднозначною була і реакція на визволення священиками УПЦ кількох бійців ЗСУ з полону. В той час, коли сім’ї хлопців просто раділи тому, що їхні сини/чоловіки/друзі живі повертаються додому, в соціальних мережах вибухали дискуссії на теми від «піаряться» до «у змові з терористами». 

Якою повинна бути правда?

«Правда — відображення об'єкта, що пізнається суб'єктом, відтворення його таким, яким він імовірно існує сам по собі, якби поза і незалежно від суб'єкта, що пізнає і його свідомості.

Простіше кажучи, правда — це те, що відповідає дійсності, фактам і спостереженням; те, що логічно випливає з розгляду всіх фактів і даних; висновок, заснований на свідченнях, на які не вплинули чиїсь бажання, авторитет або упередження; незаперечний факт — неважливо, яким чином виявлений», — ось таке, доволі влучне роз’яснення поняття «правда» подається в одному з термінологічних тлумачних словників.

Треба сказати, що це коротке пояснення дійсно відповідає бажанням тисяч і тисяч простих людей бачити інформацію, яку вони читають, правдивою, неупередженою, заснованою на фактах і не залежною від чиїхось бажань, авторитетів або інших чинників.

Треба сказати, що будь-яка інформація, з якою доводиться стикатись у тих чи інших ЗМІ, вимагає детального аналізу та перевірки усіх фактів. Найменше, що можна зробити, прочитавши той чи інший наклеп на Церкву, – зайти на офіційний сайт УПЦ і перевірити, чи немає на нього якоїсь реакції. Також сьогодні кожна єпархія УПЦ має власну веб-сторінку, наповнену різноманітною інформацією. Читаючи сайти єпархій УПЦ, можна розвіяти міфи про те, що в УПЦ не моляться за мир в Україні, не відспівують загиблих українських бійців і т.п.

Насправді, вся інформація про Церкву знаходиться у вільному доступі в церковних інформаційних джерелах. Тому, перш ніж повірити «на слово» різного роду побрехенькам, не треба лінуватись перевіряти, аналізувати і робити власні висновки.

Опубликовано: Tue, 10/02/2015 - 18:40

Статистика

Всего просмотров 232

Автор(ы) материала

Популярное за 7 дней

Социальные комментарии Cackle