Приступаючи до Великого посту, ми не лише обираємо меню, розпорядок дня, а й виходимо на поле боротьби – боротьби з дияволом

Про першу офіційну сходинку до Великого посту розповідає протоієрей Сергій Ющик.

– Отче, більшість з нас читали Новий Завіт, і, звісно ж, якщо навіть і не вчитувалися, то, напевно, чули притчу про митаря і фарисея. Це перша офіційна сходинка до Великого посту. У багатьох кінострічках зазвичай є позитивні герої і негативні герої, одні рятують, інші руйнують. Хто ж добрий, а хто поганий у притчі, яку розповів Господь?

– У цій притчі немає поганих. Як би це дивно не звучало, та Святе Письмо не дозволяє нам оцінювати людину. Оцінювати людину, карати її чи виправдовувати може тільки Господь. Ми здатні аналізувати вчинки, тому що вони мають моральне значення, а поки людина живе, вона має можливість сказати «Господи, прости», виправитися. Звернімося до притчі про митаря і фарисея. Ісус Христос говорить: «Кажу вам, що цей (тобто митар) повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той (тобто фарисей)». Молитву обох почуто, але перша молитва багатослівна і не має великого результату, а друга малослівна, але має великий результат. Коли ми читаємо цю притчу, відразу згадуються слова з Великого покаянного канону Андрія Критського: «Митар спасся і блудниця очистилась, а фарисей, нахваляючись, був осуджений; перший бо –‟будь милостивим до менеˮ, друга –‟помилуй менеˮ, а цей, вихваляючи себе, виголошував: ‟Боже, дякую Тобіˮ та інші слова нерозумні». Тобто навіть св. отець вважає, що молитва, яку виголошує митар, певною мірою безумство. Чому? Тому що ця людина поступає бездумно. Ми, готуючись до Великого посту, читаємо цей фрагмент Святого Письма для того, щоб правильно акцентувати цінності.

Пригадую, коли я ходив до школи, у нас був урок «допризовна підготовка юнака». Нас довго муштрували, як правильно маршувати, тримати зброю тощо. Тоді ми зрозуміли одну важливу річ: можна робити все правильно, можна робити все на відмінно, але якщо приціл зміщено, ти ніколи не влучиш в ціль. Приступаючи до Великого посту, слід розуміти, що ти не лише обираєш меню, розпорядок дня, а й виходиш на поле боротьби – боротьби з дияволом. Можна робити все правильно: і читати молитву, і відвідувати храм, і постувати, але якщо приціл зміщено, ти нашкодиш своїй душі.

Якою ж має бути ціль? Буває, людина хоче постувати лише для того, щоб підготувати своє тіло до літа та похизуватися в купальнику! Піст перетворюється на дієту. Інколи людина бере молитвослов і говорить: «Відсьогодні я щодня читатиму молитви», при цьому вона залишає своїх дітей без сніданку. Як можна говорити з Богом, коли ви не хочете бачити ближніх, рідних? Сьогодні, наприклад, треба було допомогти родичу, але ви перетворилися на «праведника», грюкнули дверима й пішли до церкви. Тому, звичайно, важливі молитви, кулінарне меню, але найголовнішою є ціль посту. Інакше станете фарисеєм, який прийшов перед Богом хвалитися, оцінювати себе. Митар же мав намір навіть не в багатослівній молитві щиро подивитись на своє життя і по-справжньому його оцінити. Він сказав: «Боже, будь милосердний до мене, грішного!» Найдосконалішу молитву, котру має людина, ми щоденно чуємо в храмі: «Господи, помилуй». Вона має супроводжувати православного християнина в особливі дні посту. Згадаймо приспів Великого Покаянного канону: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене», «Господи, помилуй» і «Боже, будь милосердний до мене, грішного». Господь у Святому Письмі нам говорить: «Бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде». Тому що Бог судитиме кожного не з наших слів, планів, а дивитиметься на наші вчинки і на найголовніше – серце. Ось чому митар вийшов із храму виправданим: його небагатослівна молитва була досконалішою.

– Отче, розкажіть, будь ласка, хто такі митар і фарисей. Адже, на мою думку, більшість радіослухачів мало знають про часи Господа Ісуса Христа.

– Слово «фарисей» означає лукаву двоєдушну людину і вказує на представника релігійно-політичного напрямку, об’єднання. В іудейському народі воно було популярним. Якщо говорити сучасною мовою – це своєрідна релігійно-політична еліта суспільства тих часів. Кількісно обчислювалася приблизно 6 тисячами. Ці люди жили в різних містах і впливали на формування народної думки як лідери громади. Це так звана тогочасна інтелігенція, поведінка якої неодноразово викривається Ісусом Христом, тому що їхня набожність, політичні мрії про Месію як світського царя, царя над всім світом, політичного лідера, звичайно, суперечили Божим настановам.

Хто ж такий митар? Нещодавно Церква згадувала про Закхея митаря. Слов’янською мовою його професія називається «старий митар». Митар – це податківець, а Закхей – начальник податкової інспекції. Митар – це професія, а не характеристика людини. Якщо фарисей – це представник релігійно-політичного об’єднання, то митар – професія людини, яка збирала податки. Але чому саме митар і фарисей стали символами праведника і грішника? Тому що сучасники Ісуса Христа саме фарисеїв вважали не тільки своїми релігійно-політичними лідерами, але своєрідними взірцями релігійного й духовного життя, тоді як митарі були яскравим прикладом грішників. Недаремно у Святому Письмі слово «митар» знаходиться поряд зі словом «грішник». Це знову ж таки результат сприйняття світу тогочасним суспільством.

Римська імперія завоювала ізраїльську територію, з-поміж місцевого населення вибрали людей, які збирали податки. Отож, митарі сприймались не просто як грішні люди, а як запроданці своєї держави, на відміну від фарисеїв, які після воскресіння Ісуса Христа фактично збурять іудейський народ на повстання, результатом якого буде знищення і Єрусалима, і Єрусалимського храму. Митарі сприймаються як національні запроданці. До того ж, якщо вони збирали податки, то залишали частину собі, тобто поводилися як злодії. Христос і використовує в притчі образи митаря і фарисея для того, щоб показати фокус сприймання: Бог оцінює людину не з точки зору політичної доцільності чи політичної благонадійності, а дивиться на її серце.

– Напевно, нам варто не сприймати образи митаря та фарисея як контрастні образи добра і зла, а спробувати, можливо, повчитися бути благо чесним і щиро молитися, каятися. Чи не так?

– Пам’ятаймо, що ми говоримо не про людей, а аналізуємо вчинки. Так от, якщо ми не можемо протиставляти митаря і фарисея як символи добра і зла, то ми все ж таки на основі їхніх вчинків повинні протиставити лукавство, гординю і зверхність смиренню, терплячості і вдячності. І тому сьогоднішнє євангельське читання вчить не робити так, як фарисей. Він за свою поведінку буде виправдовуватись перед Богом, але не наслідуймо його приклад, а якщо хочемо бути з Богом – відкиньмо гординю, знаймо, що справжнім суддею наших справ, вчинків, слів, думок повинен бути передусім Бог. Якщо ви отримали у цьому житті похвалу, то не чекайте, що і в наступному вам ще раз дякуватимуть за зроблене.

У Старому Завіті сказано, що не можна за одну провину карати двічі, як і за одну добру справу двічі не варто хвалити.

– Отче, наближається Великий піст, ви, як практикуючий пастир, дайте кілька добрих порад нашим радіослухачам стосовно того, як правильно підготуватися до посту, адже від підготовки залежить результат.

– Вінцем Великого посту є Світле Христове Воскресіння – «свято над святами і торжество над торжествами». Звичайно, що піст має не короткострокову ціль, його мета – змусити людину глибше заглянути в душу. Воістину святі отці, які постували, молилися та правильно готувалися до Великодня. Якщо ви зустрінете свято Світлого Христового Воскресіння у справжній духовній радості, а не кулінарній, то вам захочеться, як співається в стихирах пасхальних, пробачити ближнього, обійняти всіх і розцілувати. Якщо ж наприкінці посту ви тримаєте камінь за пазухою для ближнього свого, то приціл зміщено. Ми постуємо, молимось, стаємо кращими для того, щоб відкрити двері Царства Небесного, щоб у духовній радості зустріти Світле Христове Воскресіння. Хай Господь всім нам допомагає в цьому!

– Амінь!

Бесіду вів протодиякон Микола Лисенко

Опубликовано: Sat, 27/01/2018 - 15:30

Статистика

Всего просмотров 154
Социальные комментарии Cackle