Для чого потрібно ходити до церкви?

Проповідь архімандрита Маркела (Павука), духівника Київських духовних шкіл.

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці навчає нас любові до Божого дому — церкви. Маленькою трирічною дівчинкою Святу Марію привели до Ієрусалимського храму на служіння Богові.

Чому для виховання майбутньої Матері Спасителя потрібен був саме храм? Бог всюдисущий, але Він не є лише невидимою всемогутньою енергією, як  вважають деякі філософи. Він є особистістю, а тому всім, хто Його любить і намагається виконувати заповіді, призначає місце зустрічі з Собою саме у храмі. Ревнителі віри з радістю йдуть на це святе побачення і самі уподібнюються до Бога. Натомість ті, хто постійно порушують заповіді й чинять перелюб, віддаючи душевні та тілесні сили на служіння своїм пристрастям, уникають дороги до храму, догоджаючи натовпу. Люди відходять від Церкви, впадають у єресі або чинять розколи саме через власні укорінені пристрасті. Звісно, воювати із системою чи іншими людьми набагато легше, ніж із самим собою.

Дехто дерзає казати, що в нього Бог у душі, але так мають право стверджувати лише святі люди, які багаторічною працею над своїм внутрішнім світом повністю очистили власну душу й тіло від гріховних пристрастей. Навіть ті, хто мають гарні світські манери, намагаються жити по правді й згідно з сумлінням (совістю), якщо не ходять до церкви, не викорінюють із свого серця усіляке зло, за допомогою посту й молитви, даремно сподіваються, що у їхній душі живе Бог. Якщо ці люди подивляться на себе уважніше, то побачать, що в їхніх душах не Бог, а повно всякого непотребу. Зазвичай вони живуть за принципом: «Моя хата з краю», тобто урівнюють у правах добро і зло або безвідносно до моральних принципів керуються лише власною вигодою.

Основна чеснота, яку здобула Свята Діва Марія, перебуваючи в храмі Божому — це смирення. Саме завдяки йому Вона стала Матір’ю Христа Спасителя.

Як правило, у світі цю чесноту мало хто прагне здобути. Навпаки, в усіх сферах суспільного й особистого життя більше цінується гордість, але людина, яка пишається чимось, втрачає найголовніше — силу благодаті Святого Духа. Лише за допомогою благодаті ми єднаємося з Богом і отримуємо можливість любити не лише тих, хто нас любить, але і ворогів своїх.

Перед нами, коли ми робимо добрі справи, є два варіанти поведінки: або пишатися, або смирятися, вважаючи, що ми нічого особливого не зробили. Більшість з нас обирає перший варіант. Щоб діяти по-іншому, потрібна віра. Якщо вона слабка, то смирятися перед іншими надзвичайно важко, або й зовсім неможливо. Саме для зміцнення віри потрібно ходити до храму Божого, молитися, приступати до Сповіді й Причастя.

Щойно людина, виправдовуючи себе занятістю або хворобами, перестає це робити, тоді в неї зовсім зникає віра, а відповідно, й здатність терпіти та смирятися перед іншими. Ось основна причина сімейних негараздів, непослуху дітей, краху сімейного життя. У цьому також криється джерело і суспільних негараздів: насилля, корупції, обману, тощо.

Існує ще один вкрай важливий привід ходити до церкви — це взаємодопомога. Саме тут, у храмі Божому, ми вчимося співрадіти та співстраждати оточуючим, молитися за них. Одній людині, хоч якою би вона не була сильною, справитися зі своїми поганими звичками надзвичайно важко. Як стверджує святитель Амвросій Медіоланський, гріхи людині прощаються завдяки молитві всієї Церкви. Та й народне прислів’я: «Один у полі не воїн» — усім відоме.

Отже, пам’ятаймо дорогу до храму Божого щонеділі та у святкові дні, бо лише тут ми можемо стати справжніми людьми, втілюючи задум Бога. Будьмо справжніми, а не формальними, християнами і членами Церкви Христової, бо без неї нема у світі спасіння.

Социальные комментарии Cackle