У своєму Зверненні, щодо поширення пліток про нібито вивезення з України Почаївських святинь, намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври митрополит Почаївський Володимир зазначив, що усі святині перебувають в обителі. Братія Лаври постійно молиться за свій нарід, за мир в Україні та увесь світ. 

«Хтось, може, запитає: «Чому ж в нашій країні немає миру?». Тому, що серед народу немає правильного побожного християнського життя. Запитаємо і ми: «Скільки відсотків людей ходять до храму в недільний день?»».

Слава Богу, Господь сподобив нас і цього року пережити більшу половину Великого посту. Цей час для нас, православних християн, особливий. За вченням Церкви він є «спасительний і благоприятний». Ми маємо проаналізувати образ нашого життя, покаятися і виправитися, пам’ятаючи, що земне життя – це підготовка до майбутнього, до вічності.

Нажаль, після третьої, Хрестопоклонної неділі у ЗМІ стали лунати звинувачення на адресу насельників Свято-Успенської Почаївської Лаври. Знову повторюються старі звинувачення: вивозять святині, антиукраїнські настрої і тому подібне. Апостол Павло попереджає: «Не слухайте тих, які сіють між вами ворожнечу і роздори, тому що такі Богу не служать» (Рим.16,17).

Я, як намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври запевняю всіх вас, що святині, до яких ми і паломники щоденно прибігаємо, є на своїх місцях. Запрошую всіх прийти і вклонитися їм, тому що через них діє Божа Благодать, яка просвітлює наш розум і серце, якщо ми вірою її сприймаємо.

Хто, на вашу думку, є видимим хранителем наших монастирських святинь? Відповідаємо: ігумен і братія монастиря. На нас лежить відповідальність – те, що ми отримали, берегти як зіницю ока і передати нащадкам, які будуть після нас.

Живий приклад того, як бережно зберігалися і боронилися Почаївські святині, нам подали сповідники другої половини ХХ століття – насельники Почаївської Лаври. Вони були по декілька разів засуджені за те, що не полишали Лавру і не давали безбожникам перетворити її в музей і в центр атеїзму.

Паломники, які бувають у Почаївській Лаврі, бачать, як ця святиня за останні роки прикрасилася і який славний храм побудований на Почаївській горі. Чи це не є свідченням того, як братія монастиря дбає про цю святиню?! Будьте уважні! Нажаль, діють сили, які розділяють наш народ і відвертають його від Бога. Не слухайте тих, хто розповсюджує плітки і неправду що в Почаєві не моляться за Україну і наш народ. Якраз ми і молимося за «богохранимую страну нашу» – за Україну. А в проханнях «о мирі всего мира» священнослужителі моляться і за весь світ.

Хтось може запитає: «Чому ж в нашій країні немає миру?». Тому що серед народу немає правильного побожного християнського життя. Запитаємо і ми: «Скільки відсотків людей ходять до храму в недільний день?».

Ще раз запевняю, що лаврські святині знаходяться на своїх місцях, і не слухайте тих самих, хто ще півтора-два десятки років говорив, що з Лаври вже вивезли все. Куди нам вивозити? Тут наш духовний дім, ми його полюбили і присвятили йому своє життя. Братія лаври – це ж ваші земляки, можливо односельчани, можливо близькі чи родичі, онуки, які монастирю посвятили те, що є саме найдорожче – свою юність і життя. Це можуть бачити всі, хто побував у Лаврі.

Апостол Петро зауважує: «Остерігайтеся, щоб вам не спокуситися оманою беззаконників і не відпасти від свого ствердження» (2 Петр. 3:17). Живімо в мирі, злагоді, тому що таке веління нашого Спасителя і Господа. Він обіцяв, що якщо ми виконаємо цю і інші заповіді, то прийме нас після земного шляху до небесної вітчизни, чого всім вам бажаю. Нехай допоможе нам Бог з оновленими душами і просвітленими серцями дожити до Страсного тижня, після якого зустріти славний день Христового Воскресіння.