Проповідь на свято Покрова Пресвятої Богородиці

Проповідь Сергія Бортника, доцента Київської духовної академії.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі отці, браття і сестри!

Ми зібрались в день свята Покрови Божої Матері. Це свято має особливе значення для нас в Україні. Воно вирізняє нас з-поміж православних греків, православних росіян. Цей день святкується навіть на державному рівні як День захисника України.

Причина такого вибору – шанування Божої Матері українськими козаками. Століттями, обороняючи нашу країну від чужинців, вони особливим чином вшановували Богородицю і вірили, що її Покров огортає нашу країну і береже її від негараздів.

Є кілька версій походження цього свята. Звична, яку ми бачимо, наприклад, у величанні свята, висуває на передній план юродивого Андрія. Згідно з  переданням, йому було видіння Божої Матері під час облоги Константинополя військами агарян, тобто невірних, мусульман. І Богородиця прийняла жителів міста під свій Покров, а ворожі сили відступили.

Інші джерела говорять про Аскольда, князя стародавніх русів. Разом зі своїми дружинниками він хотів захопити Константинополь. Але завдяки молитвам Богородиці військо відступило. Омофор, або Покров Пресвятої Владичиці захистив вірних – нападники не змогли їх бачити.

Цікаво, що в усіх переданнях на передньому плані фігурує військове начало. Богородиця боронить своїх вірних від ворогів у реальному сенсі. Цей феномен інколи називають «м’якою силою». Сильні, безстрашні вороги раптом опиняються перед силою, яка діє інакше. Богородиця не розбиває військо, але змінює його наміри. Так ворог стає другом. Саме це говорить передання про Аскольда: відступивши, разом з військом він вирішує прийняти християнство.

Подібне і в сьогоднішньому євангельському уривку. Дві сестри – Марфа і Марія радісно приймають у своєму домі Ісуса з учнями. Кожна з них шанобливо ставиться до Христа, але виявляє це по-своєму. Марфа прагне пригостити гостей, щоб вони були задоволені частуванням. Це, звичайно, не чоловіча військова сила. Але це теж сила – те, що вирізняє активну емансиповану жінку сьогодні.

Марія ж у тиші свого споглядання розгледіла дещо важливіше: не матеріальні потреби, а «єдине на потребу». Необхідна й гостинність, але не лише заради шлунку. Сьогодні все частіше люди святкують свята не вдома: не треба багато готувати і кілька днів доїдати залишки святкової трапези. Краще з’їсти менше, але поспілкуватися. Важливіше почути іншого.

У православному богослов’ї є концепція, яка називається грецьким терміном koinonia. Він одночасно означає і «спілкування», і «причастя». Це не тільки побутове спілкування. Воно відкриває мене для іншого, робить мене частиною іншого (російською мовою – «приобщает»).

Саме цими термінами Святе Письмо говорить про союз чоловіка і жінки – Адам «приліпляється» до своєї дружини, стає з нею одним цілим. А апостол Павло цей союз уподібнює союзові Христа і душі людини, союзові Христа і Церкви.

Христос – це не просто «інший», Він має іншу природу. Спілкування з Ісусом відволікає нас від буденних справ, вносить в них світло благодаті. Для сестер Марфи і Марії «інший» – це Христос у його божественному об’явленні.

Звичайно ж, Марія ще не знає догмата про дві природи у Христі, зокрема про Його божественну природу. Для неї Він – передусім чоловік, але чоловік особливий. Він прийшов від Бога та сповіщає істини, незбагненні у своїй величі. Цю незбагненність ми бачимо також в апостольському читанні сьогоднішнього дня.

У Посланні до євреїв йдеться про скинію, у якій були різні речі, потрібні для принесення жертв – свічник, стіл і жертовні хліби. Але далі була друга скинія – «Святая святих», і вхід туди був дозволений лише для первосвященика. Саме він мав право приносити кровні жертви за себе й «за людські провини».

Ці біблійні читання показують світ не в чорно-білих тонах. Мова тут не про гарне і погане, а про ієрархію цінностей: є добре, а є ще краще. Людина як творіння Боже має багато талантів. Її багато чим наділила природа. Вона не є нікчемною в очах Божих. Сила – це теж талант від Бога. І це знову-таки чітко видно в переданнях щодо походження сьогоднішнього свята. Сильний покликаний захищати, а не кидати слабких у біді.

І все ж таки всі в руках Божих – і сильні, і слабкі. Сильний не повинен хвалитись своєю силою, а приймати її як дар Божий для своєї потреби та своїх ближніх. Нагадуванням про це є слова апостола Павла: «Моя сила виявляється в немочі».

Сьогодні ми співаємо: «Покрий нас чесним Твоїм покровом, визволи нас від всякого зла!» Це заклик до Богоматері, з яким до Неї може звернутись кожен. Бо Вона у своїй постійній молитві звертається до Христа, Сина Свого. І ми віримо, що Він захистить нас завдяки молитвам Своєї Матері. Амінь!

Сергій Бортник, доцент КДА

 

 

Социальные комментарии Cackle