Три вороги нашого спасіння

Содержимое

Що треба обов'язково встигнути зробити в останні великопосні дні, радить архімандрит Пафнутій (Мусієнко), прес-секретар Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Добігає кінця п’ята седмиця Великого посту. На Страсній, яка ось-ось розпочнеться, ми знову будемо згадувати розсудливого розбійника, котрий був на Хресті разом із Христом і звернувся до Нього: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Своє»! А Господь відповів: «Сьогодні ти будеш зі Мною в раю!» За відкрите серце та щиру молитву Христос помилував цього розбійника. А чи завжди ми саме так звертаємось до Христа? І якщо ми ще не відчули, що хоч трішки наблизилися до Спасителя впродовж цього посту, у нас ще є кілька днів, щоб зробити це і з духовним полегшенням й оновленням зустріти Світле Христове Воскресіння. Погодьтеся: порівняно з часом, протягом якого розбійник сподобився Господньої милості, два тижні – достатньо часу. Але чому ж ми не змогли цього зробити протягом попередніх тижнів і днів?.. Що нам стало на заваді? Можливо:

1. Лінощі? Страшний ворог, який за все наше життя добре вивчив наш характер і знає, як та де потрібно нагадати, що ми стомились, що нам нема коли прочитати вранішні молитви, бо треба збиратися на роботу, що ми й так багато робимо гарних благочестивих справ, а от відпочити, дати такий жаданий для душі та тіла відпочинок не завжди встигаємо. Аргументів виправдання може бути тисяча, але як же докоряє совість, коли аналізуєш пройдений день і розумієш, що міг встигнути набагато більше, якби не лінощі.

2. Себелюбство? Не було б себелюбства, не було б і лінощів, не довіряли б собі та своїм почуттям, то залишалися б набагато відкритішими до Бога і ближнього. Погано, коли християнин ледачий та впертий, але набагато гірше, якщо він переконаний, що весь світ обертається довкола нього й навіть святі чекають нашого звернення, щоб прийти на допомогу. Людина здається собі великою у своїх очах, і саме це їй заважає реально оцінювати і свої скромні можливості, котрі часто виглядають великими, і потреби ближнього, які через наше себелюбство дуже часто виглядають мізерними й марними.

3. Марність? А час іде, марність нашого буття непомітна у щоденних клопотах, але ж кожного року буває осінь, коли люди збирають врожаї, крім тих, які нічого не саджали; скоро буде світле Христове Воскресіння, яке принесе духовну радість і торжество, проте чи всім? Якщо ми хоча б у малому не уподібнювались Христу, не несли терпляче свій хрест, не боролись із пристрастями й поганими звичками, не творили благо для ближнього – чи ж зможемо відчути Пасху Господню серцем уповні?

Нехай же головною підготовкою протягом цих останніх двох тижнів буде підготовка власної душі до зустрічі з Воскреслим Христом. Тому треба обов’язково знайти час, щоб посповідатися та причаститися, тим, хто не робив цього ще жодного разу. А хто вже приступав до Святих Христових Таїн, нехай приготується ще раз, висповідавши перед Богом свої гріхи та провини, які можуть стати нам на заваді перед достойною зустріччю найбільшого свята, найвеличнішого християнського торжества – Світлого Христового Воскресіння.

Архімандрит Пафнутій (Мусієнко)

Опубликовано: пн, 03/04/2017 - 23:23

Статистика просмотров

За последний час: : 0
За последние 24 часа: 0
За последние 7 дней: 0
За последние 30 дней: 0
Всего просмотров: 218

Реклама

Реклама:
Социальные комментарии Cackle